АНОНС: Похід на гору Чорна Ріпа до 140-річчя студентської мандрівки, яку організував Іван Франко

На Львівщині запрошують у мандрівку, яку 140 років тому організував Іван Франко.

Подію анонсує Дім Франко.

27 липня 1884 року Іван Франко зі студентами вирушив у мандрівку, яка тривала місяць. Експедицію з насиченою культурно-пізнавальною програмою вважають точкою відліку організованого туризму на Галичині.

З нагоди 140-річчя від цієї знакової дати, управління туризму та курортів ЛОДА спільно з Домом Франка та Львівським обласним центром краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді запрошують у 2-денну мандрівку.

У програмі першого дня екскурсія історико-культурним заповідником "Тустань", коростівська вузькоколійка, відвідини могили князя Святослава у Гребеневі, зупинка в Тухлі біля криниці, з якої пив воду Іван Франко, ватра, пісні, квіз про Каменяра.

9 серпня запланований похід на гору Чорна Ріпа (1285 м), яка розташована на кордоні трьох областей Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської. Участь у сходженні візьмуть представники трьох регіонів.

Старт сходження з Львівської області о 9:30 біля витягу "Захар Беркут" у с. Волосянка. Зустріч з учасниками з інших областей запланована о 14:00 на вершині Чорна Ріпа. Запрошуємо усіх охочих долучитись до мандрівки.

Головні учасники – захисники та захисниці України в межах проєкту "Терапія мандрами".

Кількість місць обмежена. Реєстрація за посиланням.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.