АНОНС: відкриття виставки «Биківня 1937/1938: польська лінія»

У період Великого терору НКВС СРСР організував і провів серію масових репресивних операцій за т.зв. «національними лініями»

17 вересня 2020 року о 13:00 у Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" (Броварський проспект у Дніпровському районі м. Києва) відбудеться відкриття виставки "Биківня 1937/1938: польська лінія",організованої спільно НІМЗ "Биківнянські могили" та Польським Інститутом у Києві.

Політичні репресії 1937-1938 років, окрім українців, уповні зачепили представників національних меншин та іноземних громадян, що проживали на території УРСР. У період Великого терору НКВС СРСР організував і провів серію масових репресивних операцій за т.зв. "національними лініями". Як свідчать архівні документи, серед представників національних меншин найбільше постраждали поляки, росіяни та німці. Треба, однак, зазначити, що в межах національних операцій розстрілювали також українців і представників інших національностей.

 

11 серпня 1937 року за наказом НКВС СРСР № 00485 розпочалась "польська операція". Відповідно до його положень репресіям підлягали т.зв. члени "ПОВ" (Польської організації військової), яка в Україні перестала існувати ще у 1921 році після масових арештів членів організації чекістами. Формальним приводом для проведення "польської", як й інших нацоперацій, стала боротьба зі "шпигунами" іноземних розвідок та "диверсантами" капіталістичних країн.

Метою виставки "Биківня 1937/1938: польська лінія"є висвітлення специфіки масових політичних репресій у польському середовищі Києва, показ окремих доль поляків, уродженців Польщі, українців, розстріляних у порядку виконання "польської операції НКВС" і похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

Виставка є двомовною, відтак, усі матеріали, включно з підписами під ілюстративними матеріалами, подаються українською та польською мовами.

На стендах виставки розповідаються історії актора Яна Думницького, священника Сигізмунда Кваснєвського, громадського діяча Валентина Радіна-Уцехівського, бухгалтерів Люціана Михальського, Кіндрата Сидорука,  чоботаря Казимира Галинського, поштового працівника Володимира Урбановича-Пілецького, службовця Франца Сульковсього, домогосподарки Кароліни Ковальської, селянина Станіслава Лінчевського, слюсаря Яцентія Сломчинського, педагога Софії Козачківської.

Виставка містить маловідомі матеріали з фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, приватних зібрань.

Заплановано виступи директора Польського Інституту у Києві Роберта Чижевського,  представників Заповідника, науковців, членів громадських організацій, родичів репресованих.

На території НІМЗ "Биківнянські могили" виставка експонуватиметься по 25 жовтня 2020 року.

Вхід вільний.

Контакти:

НІМЗ "Биківнянські могили"  тел.: (044)253-03-55, e-mail: bykivnya@gmail.com

Польський Інститут у Києві: тел. (044) 288-03-04, e-mail: Julia.Stakhivska@instytutpolski.org

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.