“Вони вистояли! Не витримав бетон!”: Укрпошта вшанувала подвиг "кіборгів" новою маркою. ФОТО

"Укрпошта" вводить в обіг поштову марку "Вони вистояли! Не витримав бетон!" на вшанування подвигу "кіборгів" – захисників Донецького аеропорту, що боронили об'єкт 242 дні – з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомили в пресслужбі "Укрпошти".

 

"Національний поштовий оператор 22 січня вводить в обіг поштову марку "Вони вистояли! Не витримав бетон!". Вона є даниною вшанування українських воїнів, які протягом 242 днів боронили Донецький аеропорт.

Укрпошта зображає на марках всі найважливіші знакові події України, зокрема з 2014 року видаються марки, присвячені українській армії, а цього разу – героїчним захисникам Донецького аеропорту", - йдеться в повідомленні.

Урочиста церемонія спецпогашення поштової марки відбудеться 22 січня о 14.00 у Києві в Національному музеї історії України у Другій світовій війні за участю захисників Донецького летовища, ветеранів АТО/ООС, міністра інфраструктури України Владислава Криклія, міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Оксани Коляди, генерального директора Укрпошти Ігоря Смілянського, автора марки, графіка Андрія Єрмоленка та вихованців Київського військового ліцею ім. І. Богуна.

 

Тираж поштової марки – 130 000 примірників, вартість – 9 грн. До поштової марки випущено конверт "Перший день" та виготовлено штемпель спецпогашення.


Довідково. Бої за Донецький аеропорт тривали з травня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших і найтрагічніших в сучасній історії.

У ніч на 26 травня 2014 року угруповання проросійських сепаратистів здійснило спробу захопити летовище, авіасполучення на якому було припинено ще 6 травня.

З другої спроби бойовики зайняли частину приміщень будівлі. Вони в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які знаходилися в старому терміналі аеропорту, скласти зброю і здатися.

Український уряд, у свою чергу, теж висунув сепаратистам ультиматум про звільнення захоплених будівель. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки – розпочався бій.

У медіацентрі РНБО тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Була задіяна штурмова і армійська авіації, проведена висадка десанту.

Силами АТО внаслідок ефективної спецоперації було знищено третину сепаратистського батальйону "Восток". У лавах бойовиків почалася паніка, натомість українські військові підрозділи надійно закріпилися в районі аеропорту.

Тривалий час ситуація навколо летовища залишалася доволі спокійною. Серйозні штурми цього надзвичайно важливого стратегічного об'єкта розпочались вже після підписання Мінських домовленостей у вересні 2014 року.

Особливо жорстокими були бої після початку нового, 2015 року. 13 січня, після декількох місяців обстрілів, була зруйнована вежа, де майорів український прапор.

21 січня 2015 року військовослужбовці ЗС України з боями вийшли з території терміналів, оскільки їхні позиції були зруйновані і прострілювалися прямим наведенням.

У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го кропивницького полку спецпризначення і батальйону "Дніпро-1", артилеристи і танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК "Правого сектору" і батальйону "ОУН", військові з інших частин.

Донецький аеропорт став своєрідним символом нескореності, зразком найвищого героїзму українських військових. Аеропорт називали "українськими Фермопілами", а мужніх захисників летовища супротивник назвав "кіборгами".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.