Активісти збирають кошти на фільм про ветерана Миколу Микитенка, який вчинив самоспалення

Восени 2020 року учасники ГО “Arts&Rights” почали зйомки документального фільму “Понад усе”. У ньому розповідають історію родини ветеранів війни з Росією, батька й доньки Миколи та Юлії Микитенків. У стрічці автори підняли важливу тему, якій часто приділяють неналежну увагу – суїцид серед ветеранів та вигорання військових.

Про це повідомляє Новинарня.

 

У жовтні 2020 року учасник боїв за гору Карачун Микола Микитенко одягнув свою військову форму, численні нагороди, написав останній допис у соціальних мережах, вийшов на Майдан Незалежності та вчинив акт самоспалення. Внаслідок отриманих опіків він помер.

"Цей відчайдушний крок, вчинений у момент розведення військ на Донеччині, був актом протесту проти політики капітуляції. На жаль, він залишився практично поза увагою як медіа, так і держави.

Тому місією фільму є порушення важливої теми суїциду серед ветеранів і привернення уваги до проблеми неналежної комунікації держави з колишніми військовими.

Стрічка також висвітлюватиме життя Юлії, доньки Миколи, яка сама, пройшовши війну і втративши чоловіка й батька, продовжує жити далі, гідно долаючи виклики", – зазначають в організації "Arts&Rights".

Команда проєкту вважає, що в українському суспільстві недостатньо осмислена та прокомунікована проблема самогубств серед ветеранів.

"Ми навіть не можемо оцінити масштаб проблеми, оскільки держава не збирає відповідної статистики. Ми хочемо, щоб наш фільм став першим важливим кроком до проговорювання цієї теми. Тому в ньому ми порушимо важливі питання вигорання, зневіри та самогубств серед ветеранів.

Ми хочемо зрозуміти, чому це трапляється і як би ми могли цьому запобігти. А також як знайти сенс жити і рухатись далі, коли ти втрачаєш найдорожчих людей", – каже продюсерка фільму Оксана Іванців.

Режисером фільму став Андрій Литвиненко. Зйомки розпочали на Майдані, під час прощання з Миколою Микитенком. За рік команда фільму змогла зафіксувати багато важливих сцен із життя українських військових: прощання, спогади побратимів, звільнення із ЗСУ Юлії Микитенко, її громадську діяльність, боротьбу з вигоранням, переживання втрати.

Прем'єру стрічки запланували на 2023 рік.

Зйомки відбуваються на волонтерських засадах. Тепер команда проєкту просить підтримати створення фільму на "Спільнокошті". Підтримати створення документалки можна тут.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.