Спецпроект

Українські підручники з історії цілком коректні - німецький науковець

"Тому думаю, що ваша співпраця з іншими країнами, в тому числі з Росією, може бути цілком успішною. Головне — не поспішати, а домовлятися стосовно всього спектру проблем".

Керівник наукового відділу Інституту імені Георга Екерта, провідний спеціаліст, активіст процесу написання «бі-історичних» посібників і підручників Роберт Майeр вважає коректними у науково-історичному плані українські підручники історії. Про це він заявив в інтерв'ю "Дзеркалу тижня".

"П'ять років тому я детально ознайомився з українськими підручниками історії і, маю сказати, вони мені сподобалися і здалися коректними у науково-історичному плані. Тому думаю, що ваша співпраця з іншими країнами, в тому числі з Росією, може бути цілком успішною. Головне — не поспішати, а домовлятися стосовно всього спектру проблем", — сказав він, коментуючи плани України і Росії зі створення спільного посібника з історії для вчителів.

"Спільні історичні публікації — це останній етап шляху, який повинні пройти разом різні країни. Я не можу назвати конкретний час — з французами ми вели переговори з п'ятдесятих років минулого століття, а перший шкільний підручник з'явився у 2006-му. Але справа не в тому, що процес повинен бути неодмінно багаторічним, а в тому, що країни, які співпрацюють, врешті-решт повинні прийти до якихось загальних цінностей, поглядів, критеріїв", — зазначив Майeр.

За його словами, співпраця Німеччини з Польщею триває вже майже 40 років. "Тільки з Францією вона ще багаторічніша і тісніша. Вже в 2001 році вийшов польсько-німецький посібник для вчителів. Зараз ми дійшли до важливого моменту: буде створена спільна комісія, і в 2013 році вийде підручник з історії, потім ще два", — додав він.

Експерт вважає, що найважливіше в даному питанні — "припинити оперувати категоріями національних держав, національних інтересів":

"Після дуже серйозних переговорів з французами практично не залишилося принципових розбіжностей у трактуваннях нашого історичного минулого. Але за цим стоїть багаторічний процес... У такому разі за два роки можна підготувати методичний матеріал, що буде використовуватися вчителями на додаток до існуючого. Потім можна йти і до спільної книги".

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.