Спецпроект

На півдні США вилучили зі шкільної програми комікс "Маус" про Голокост

Шкільна рада округу Макмінн у штаті Теннессі на півдні США одноголосно вирішила виключити з програми підвідомчих йому шкіл роман у коміксах "Маус", присвячений Голокосту. Члени ради вважають, що зображення оголених мишей та груба лексика у діалогах не підходять для школярів 13-14 років.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

Під час засідання директор школи Лі Паркінсон запропонував відредагувати видання коміксу, виключивши вісім лайливих слів і один малюнок, що викликали питання. Проте інші члени ради не погодилися з ним, вказавши, що у книзі зображуються вбивства дітей.

Автор роману Арт Шпігельман назвав рішення шкільної ради "орвеллівським" і припустив, що вчителів хвилювали не "якісь м'які лайки", а тема книги про масові вбивства євреїв нацистами під час Другої світової війни.

У романі розповідається, як батьки Арта Шпігельмана змогли вижити в концтабору Аушвіц. Люди у ньому зображені як тварин: євреї — в образі мишей, німці — кішок, поляки — свиней, американці — собак. Це єдиний комікс, удостоєний Пулітцерівської премії.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.