Спецпроект

Історики склали поіменний список українців убитих під час Волинської трагедії

Група українських і польських істориків встановили 9145 українців, які стали жертвами українсько-польського протистояння 1939-1947 років.

Про це йдеться у матеріалі сайту Радіо Свобода.

Проєкт Українського католицького університету (УКУ) "Жертви українсько-польського протистояння 1939-1947 років" розпочався п'ять років тому.

"Ми мали б взятись до підрахунку і пошуку українських і польських жертв одночасно, але почали з українців. Бо це менш досліджено. Можна сперечатися щодо числа загиблих, говорити, що цифри правдиві або перебільшені. Ми пам'ятаємо про польських жертв і збирали теж інформацію. У моїй базі даних є 2 тисячі польських прізвищ. Через 3-4 роки матимемо повну інформацію", – каже Ігор Галагіда, польський історик, професор Ґданського університету.

Польський історик Ґжеґож Мотика говорить про 2-3 тисячі українців, які стали жертвами Волинської трагедії. Український історик Іван Патриляк каже про близько 15 тисяч вбитих і замордованих українців. Щодо польських жертв, то Польський інститут нацпам'яті зазначає про 100 тисяч поляків-жертв на Волині і у південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої.

"Ми встановили 9145 українців, які стали жертвами на Волині. Більша кількість загинула від рук німців і поляків, від польської допоміжної поліції, яка перебувала на німецькій службі. Друга за величиною група жертв-поляків загинула від рук підпілля польської армії. Ми для ідентифікації використовували також і метричні книги. Це важливе джерело для уточнення відомостей з інших джерел", - розповів український історик Олег Разиграєв, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Восени цього року вийде книга про українських жертв 1939 року. Наступні книги про Закерзоння і Волинь побачать світ в 2024 році. Робота про волинські події вже завершена, дослідники лише хочуть звірити деякі дані з німецькими архівами. Про Волинську трагедію буде видано дві книги.

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.