Спецпроект

Мулярчик про Волинську різанину: Питання треба піднімати твердо, але й виважено

У Польщі намагаються знизити температуру щодо заяви речника МЗС Польщі Лукаш Ясіна, що Україна ніколи не перепрошувала за наслідки Польсько-українського конфлікту часів Другої світової.

Про це йдеться на сайті dziennik.pl.
"Питання Волинської різанини все ще живе в пам'яті багатьох польських сімей, і ми не залишимо цю тему поза увагою, але її слід підняти в певній перспективі, твердо, але й виважено, через діалог і співпрацю обох сторін" – вважає заступник глави МЗС Аркадіуш Мулярчик.

Також Мулярчик зазначив, що питання Волинської різанини не є закритою темою в українсько-польських стосунках. 

"Сьогодні це не є і не може бути найактуальнішою темою для української сторони, оскільки Україна сьогодні бореться за своє життя, що не змінює того факту, що це дуже важлива тема для поляків", — сказав заступник глави МЗС Польщі.

Нагадаємо, що 20 травня речник Міністерства закордонних справ Польщі Лукаш Ясіна закликав президента Володимира Зеленського попросити вибачення у поляків від імені України за Волинську трагедію.

У відповідь посол України у Польщі Василь Зварич назвав неприйнятними спроби нав'язати президенту України, що він має робити щодо спільного минулого України та Польщі.

 

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.