Спецпроект

МЗС Польщі: Зеленський має перепросити за Волинь

Речник Міністерства закордонних справ Польщі Лукаш Ясіна закликав президента Володимира Зеленського попросити вибачення у поляків від імені України за Волинську трагедію.

Про це йдеться на польському порталі Onet.

У програмі Onet речник МЗС Польщі в контексті 80-х роковин Волинської трагедії заявив, що для нього ті події особисті, адже він "майже волинянин, і хоч його сім'я не волинська, він виріс серед людей, які звідти втекли".

"Ніколи не буде вдалого часу, щоб говорити про це. Це треба нарешті сказати собі, бо досі лунають заклики, що заради польсько-українських відносин варто менше говорити про Волинь", – сказав Лукаш Ясіна.

За його словами, польське суспільство чітко заявило, що це "важливіше за якісь кулуарні дипломатичні переговори".

На думку Ясіни, Україна не розуміє, наскільки це важлива тема для поляків. 

"Українська держава цього не зробила [не попросила вибачення], але президент Зеленський має взяти на себе більше відповідальності за всю Україну", — наголосив речник польського МЗС.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.