Спецпроект

АНОНС: Конференція програми «Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років»

22 травня 2023 р. о 14.00 відбудеться підсумкова конференція за результатами реалізації дослідницької програми «Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років».

Про це йдеться на сайті УКУ.

Місце проведення: Український католицький  університет у Львові (Паркова аудиторія Центру митрополита Андрея  Шептицького, вул. Стрийська, 29А). 

Учасниками заходу будуть: 

о. Богдан Прах, доктор гуманітарних наук, ректор Українського  католицького університету 

Галагіда Ігор, габілітований доктор, професор Ґданського університету

Разиграєв Олег, доктор історичних наук, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки

Андрій Яремчук, кандидат історичних наук, керівник проектів та програм  Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя Українського  католицького університету 

Володимир Ковальчук, кандидат історичних наук, старший науковий  співробітник Інституту української археографії та джерелознавства  ім. М. Грушевського НАН України 

Андрій Божик, доктор гуманітарних наук, незалежний дослідник 

Презентована програма під керівництвом професора Ігоря Галагіди була  започаткована 1 квітня 2018 року в Українському католицькому університету.  Учасниками програми були шість науковців з України і Польщі. 

Програма була покликана на основі критичних наукових методів встановити максимально повну статистику жертв серед цивільного населення (передовсім  українського) під час польсько-українського протистояння на Волині, Закерзонні і  в Галичині. 

Дослідження опиралося на європейський досвід увіковічнення пам'яті  жертв в України ("Книга пам'яті жертв Голодомору"), жертв війн і збройних  конфліктів у Німеччині (Gedenkbuch/Memorialbuch – жертви Голокосту),  Польщі та інших країнах. 

Програма була відповіддю на суспільний запит зцілення ран минулого та  пошуку нової моделі примирення й порозуміння між народами Центрально Східної Європи у взаємодії світського (секулярного) і релігійного (церковного)  сегментів українського та польського суспільств, "аби політика не заглушила  молитву". Щоб продовжувалася дорога взаємного прощення, до чого наші  народи закликають українські та польські Церкви.  

Кінцевою метою проєкту є представлення у відкритому публічному доступі  результатів дослідницької роботи та увіковічнення пам'яті українських жертв  військового насильства, політичного терору і дискримінаційної політики на  польсько-українському пограниччі. На основі археографічного опрацювання збережених джерел (зокрема усної історії) та фахової літератури передбачається  подальше видання поіменних списків жертв, збірників документів і  підсумкової наукової монографії.  

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.