IN MEMORIAM: Помер політик і громадський діяч Ігор Юхновський

У віці 98 років відійшов у вічність перший голова Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський.

Сумну звістку повідомив міський голова Львова Андрій Садовий.

"Помер Ігор Рафаїлович Юхновський. Світла, добра, мудра людина. Творець України та обличчя незалежності", – написав Садовий.

Ігор Юхновський – український фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор та академік Національної академії наук України. Народився 1 вересня 1925 року на Рівненщині.

Саме йому належить ідея референдуму 1 грудня 1991 року, який закріпив Незалежність України. Також Ігор Юхновський був першим головою опікунської ради відродженого в Україні Пласту.

"Помер перший голова Опікунської ради відродженого в Україні Пласт - український скаутинг. Ще в кінці 1989 року він зібрав велику групу авторитетних громадських діячів (від тоді очільника міського комсомолу до майбутнього голови соціал-націоналістичної партії). Зібрав в опікунську раду, щоб запустити максимально легальний процес відродження Пласту", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Юрій Юзич.

Він був народним депутатом І – IV скликань Верховної Ради й очолював опозицію як Голова Народної Ради.

У 1991 році Ігор Юхновський був кандидатом у президенти України, але набрав 1,74% голосів. У період з жовтня 1992 до 1993 року він працював на посаді першого віцепрем'єр-міністра України.

За президентства Віктора Ющенка Юхновський керував Українським інститутом національної пам'яті.

У Львові Юхновський створив Львівську наукову школу статистичної фізики, відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

У 1990 році на його основі створили Інститут фізики конденсованих систем НАН України.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.