Як син вихідців із Тернопільщини став мером Нью-Йорка

Едвард Коч - американський політик, юрист, кінокритик і телеведучий, який аж три каденції підряд обирався мером Нью-Йорка. Чи можемо про Едварда Коча говорити, що він - наш? До певної міри так, бо його батько і мати народилися і виросли в селі Устечко поблизу Заліщик на Тернопільщині. А в часи Першої світової війни батьки Едварда Коча емігрували до США, де він, власне, й народився у 1924 році.

 
 Едвард Коч

Теперішні землі Західної України дали світові незчисленну кількість блискучих імен, які багато століть збагачували світову науку, культуру, мистецтво і політику. Де, тільки, того нашого цвіту не було - на усіх континентах, у різні часи й у різних державах..!

Хочу вповісти пару коротких слів про Едварда Коча - американського політика, юриста, кінокритика і телеведучого, який аж три (!) каденції підряд обирався мером Нью-Йорка. Чи можемо про цього Едварда Коча говорити, що він - наш? До певної міри так, бо його батько і мама народилися і виросли в селі Устечко поблизу Заліщик на Тернопільщині. А в часи Першої світової війни батьки Едварда Коча емігрували до США, де він власне й народився у 1924 році.

Вперше, Едвард Коч став мером Нью-Йорка у 1978 році і був його міським Головою аж до 1989 року. Проаналізувавши отриману міську господарку, Едвард Коч скоротив витрати на утримання своєї адміністрації та міських служб (тоді було звільнено близько 7 тисяч міських службовців), зменшив податки і... Йью-Йорк саме за його каденції чомусь почав процвітати: міський бюджет зріс майже вдвічі! Власне у ті роки Едвард Коч і став щасливим талісманом для усіх мешканців цього мегаполісу.

А тепер - пару слів про Едварда Коча як про людину.

Так, він у багатьох моментах був екстравагантною (як для типового міського Голови) особою: замість того, щоб ховатися у своєму кабінеті, Едвард Коч їздив на нью-йоркському метро щоби спілкуватися з людьми, бо йому було важливо, що пересічний мешканець міста думає про його роботу.

Так, Едвард Коч міг стати на вулиці і, подаючи руку для вітання, запитувати: "Як ваші справи..?" Реклама, - скажете ви і мабуть будете неправі. Бо він, таки, був саме таким. А, ще Едвард Коч був доволі емоційним, наприклад, відома його суперечка з Дональдом Трампом, яка тривала десятиліття (одного разу в інтерв'ю Едвард Коч сказав: "Трамп - найнеприємніша людина, з якою мені довелось працювати за усі ці 12 років").

Про особисте життя Едварда Коча відомо небагато: його батько - Лейб Коч (або Кох), працював в театрі у Нью-Джерсі. А, все своє життя Едвард Коч прожив холостяком, не маючи ні сім'ї, ні дітей.

І, на закінчення: усе своє життя Едвард Коч зберігав особливий сентимент до української громади Нью-Йорка і до українства в цілому, добре пам'ятаючи, що його батьки були уродженцями того благословенного українського краю. Наприклад, Едвард Коч часто брав участь у зборах українських організацій у тому числі в роботі Українського Конгресового Комітету.

...Гадаю, такими особистостями як Едвард Коч, батьки якого всеціло були пов'язані із західноукраїнською історією та її культурою, ми б мали пишатися і пропагувати його на різних рівнях. Бо саме так чинять зі своїми знаменитостями різні держави у цивілізованому світі...

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.

Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.