Спецпроект

АНОНС: панельна дискусія "Геноцид українців. 90 років Голодомору"

16 листопада о 13:00 (CST) за підтримки Українсько-Американського Громадського Центру відбудеться ONLINE-подія "Геноцид українців. 90 років Голодомору".

Про це повідомила організаторка заходу Ірина Дробович.

Цей захід забезпечить огляд історії Голодомору, його визначення та визнання геноцидом, а також те, як заперечення цього геноциду та відсутність відповідальності за нього можуть сприяти продовженню масових жахливі злочини проти України та її народу з боку Російської Федерації сьогодні.

Серед інших військових злочинів в Україні Росія використовує продовольство як зброю проти українського населення. Порушення Росією міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права настільки систематичні, що можуть досягти рівня геноциду. Приклади включають напади на цивільних осіб, незаконну депортацію та передачу українських дітей до Російської Федерації та повторне заселення окупованої території України росіянами. 

Спікери:

Джо Еггерс, тимчасовий директор Центру вивчення Голокосту та геноциду

Антон Дробович, д.і.н., голова Українського інституту національної пам'яті

Керрі Воллінг, доктор філософії, директор Програми з прав людини Університету Міннесоти

Доктор Мелані О'Браєн, доктор філософії, запрошений професор Центру досліджень Голокосту та геноциду, Інститут глобальних досліджень, Університет Міннесоти, президент Міжнародної асоціації дослідників геноциду

Людмила Анастазієвська, MA, MN Українсько-Американський Комітет Адвокації, Голова, Член Управи УАКК

Це захід, організований Іриною Дробович, стипендіатом Хамфрі Школи Хамфрі зі зв'язків з громадськістю Університету Міннесоти у співпраці з Центром досліджень геноциду та Голокосту, Програмою прав людини та українською громадою Міннеаполіса.

Реєстрація на подію за посиланням

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.