Апеляційний суд зобов'язав знести "церкву-МАФ" біля Десятинної церкви у Києві

Північний апеляційний господарський суд підтвердив, що "церква-МАФ" на території музею знаходиться незаконно та має бути знесена коштом релігійної громади.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

Суддівська колегія підтвердила незаконність самочинного будівництва та зобов'язала знести "церкву-МАФ" коштом релігійної громади.

Водночас судді вирішили скасувати рішення суду першої інстанції в частині про скасування запису про держреєстрацію права власності на МАФ.

Нагадаємо, що 15 лютого, Господарський суд міста Києва виніс рішення, яким повністю задовольнив позов Національного музею історії України до релігійної громади православної церкви московського патріархату (офіційно – релігійна громада Української православної церкви "Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці").

У позові музей вимагав усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва ("церква-МАФ") та скасувати реєстраційний запис. Релігійна громада подала апеляцію на рішення суду.

"Церква-МАФ" збудована без жодних дозволів та знаходиться в буферній зоні пам'яток ЮНЕСКО, де заборонене нове будівництво, а також порушує ансамбль історичного археологічного комплексу "Десятинна церква".

Розміщення цієї споруди на земельній ділянці музею суперечить її цільовому використанню.

У 1998 році столичне землеуправління передало Національному музею історії України земельну ділянку. У 2004 році тодішній очільник музею Сергій Чайковський дав громаді УПЦ МП дозвіл на зведення на цьому місті каплиці. Через два роки релігійна громада МП встановила тимчасовий намет, який ще через рік перетворився на дерев'яну каплицю.

У 2011 році Юрій Мірошниченко, тодішній представник Януковича у Верховній Раді, зареєстрував законопроєкт, згідно з яким держава мала профінансувати православний комплекс біля фундаменту Десятинної церкви. 2012 року релігійна громада через суд отримала право власності на будівлю (але не на землю). Впродовж двох років музей Десятинної церкви отримав 10 мільйонів гривень з бюджету.

У 2018-му НМІУ звернувся до Окружного суду Києва з вимогою визнати рішення про держреєстрацію прав громади УПЦ МП на незаконно зведену каплицю – протиправною.У 2021 році Національний музей історії України в суді вимагав знести каплицю на його території.

 

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.