Спецпроект

Ізраїль визнав ще сімох українців Праведниками народів світу

Держава Ізраїль нагородила сімох українських громадян медалями Праведників народів світу – людей, які, ризикуючи власним життям, рятували євреїв у роки Другої світової війни.

Церемонія вручення нагород ізраїльським посольством відбулася у Києві в Національному музеї історії України часів Другої світової війни, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Так, звання Праведників народів світу присвоєно: Петрові Павловському (посмертно) та його брату Гнатові Павловському (посмертно) за порятунок Міхаєля Грінштейна та його батька Шмуеля, дружини, трьох дітей і двох родичів: Ісаака Подежви та Роні Шварцберг. Нагороди отримали онуки братів Анатолій та Володимир Павловські.

Нагородили також Олександру Байнак (посмертно) за порятунок Хани Шварцман та Леоніда Сітковецького. Нагороду отримала правнучка Олександри Анастасія Байнак.

Також нагороджено Юлію Банько (посмертно) за порятунок Давида та Бенека Зонненштейнів. Нагороду передадуть племінниці Юлії Владиславі Івановій та її сину.

Нагородили й Ольгу Конахевич (посмертно) за порятунок Белли Клеваневської. Нагороду отримала її онука Ольга Конахевич.

Нагородили Павла та Марію Натарович (посмертно) за порятунок Раї Агранович-Задери. Нагороду отримала дочка праведників Іраїда Козачук.

"Сьогодні ми називаємо тих, хто рятував євреїв, - героями, праведниками, а те, що вони зробили, - подвигом. Але я певен, що для них самих у тому, що вони зробили, не було нічого героїчного. Для них самих це була нормальна людська реакція – пустити в дім, нагодувати, захистити, врятувати життя", - зазначив на церемонії посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський.

Директор Національного музею Юрій Савчук зазначив, що цей захід є застереженням і нагадуванням про людяність і подвиг тим, хто сповідує ідею війни і агресії сьогодні.

Церемонію нагородження також відвідали посол ФРН в Україні Анка Фельдгузен та голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.


За даними посольства Ізраїлю на 1 січня 2021 року, звання Праведника народів світу було присвоєне 2673 українцям. За кількістю Праведників Україна посідає четверте місце у світі після Польщі, Нідерландів та Франції.

Звання "Праведник народів світу" присуджується Державою Ізраїль тим, хто в роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення, на території Європи, окупованій нацистами. Визнані отримують медаль і почесну грамоту, а їх імена увічнюють у Яд Вашем на Горі пам'яті в Єрусалимі.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.