Спецпроект

Виставка "Голокост від куль"

Фонд Віктора Пінчука у партнерстві з Меморіалом Шоа (Memorial de la Shoah), організацією "Яхад-Ін Унум", а також посольствами Ізраїлю, Франції, Німеччини та Сполучених Штатів Америки в Україні представляють виставку "Голокост від куль: масові розстріли євреїв в Україні 1941-1944".

Проект базується на праці римсько-католицького священика з Франції отця Патріка Дебуа, який багато років поспіль займається архівними та археологічними дослідженнями, а також відеодокументуванням свідчень очевидців масових розстрілів в Україні.

Експозиція представляє свідоцтва про масове знищення євреїв нацистськими загарбниками в Україні і спрямований, в першу чергу, на виховання толерантності та запобігання дискримінації в українському суспільстві, особливо серед молоді.

Виставка вже демонструвалася в Парижі, Нью-Йорку та інших містах світу. В 2011 році за сприяння Фонду Віктора Пінчука проект було вперше представлено в  Україні, як частину заходів державного рівня в рамках програми вшанування 70-річчя трагедії Бабиного Яру.

У 2001 році з 9 вересня по 3 жовтня виставка тривала в "Українському домі" в Києві, з 10 листопада по 17 грудня експозиція демонструвалась в галереї "АВЕК" у Харкові.

Восени 2012 року проект було вперше представлено в Дніпропетровську.

Експозицію відкрито з 29 вересня по 17 жовтня 2012 року в холі діорами "Битва за Дніпро" Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 16).

Графік роботи: вівторок – неділя з 10:00 до 16:30. Вхід вільний.

Попередній запис на екскурсії для груп: +380 56 246 34 26

На основі матеріалів виставки спільно з Інститутом візуальної історії та освіти Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії (USC Shoah Foundation Institute for Visual History and Education, США) та Українським центром вивчення історії Голокосту буде проведено масштабну освітню програму для школярів та студентів вищих навчальних закладів.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.