У Харкові відзначили 80-ті роковини трагедії у Дробицькому Яру

Жалобний мітинг, присвячений 80-м роковинам трагедії у Дробицькому Яру відбувся 14 грудня на території однойменного меморіального комплексу на околиці Харкова

До участі заході залучено майже 300 харків'ян - представники влади, ветеранських організацій, національно-культурних об'єднань, дипломатичних місій, студенти та школярі.

 

"Це місце втілює весь жах війни. 80 років тому окупаційні війська провели тут перші розстріли. Тисячі людей були позбавлені життя лише через те, що були євреями. Сьогодні тут зібралися люди різного віку, зокрема, молодь. І це добре, бо з покоління в покоління ми повинні передавати пам'ять про безневинно вбитих у цьому місці. Людство має зробити все можливе, щоб такі трагедії ніколи більше не повторилися", - зазначив у своєму слові міський голова Харкова Ігор Терехов.

Учасники мітингу вшанували загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіального комплексу.

Головний рабин Харківської області Моше Московіч прочитав поминальну молитву.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.