АНОНС: дискусія з Наталею Старченко "Подолати розрив української історії, або Апологія української Речі Посполитої"

Авторитетна історикиня Наталя Старченко досліджує життя української шляхти на межі 16–17 століть. Також пані Наталя – популярна фейсбук-блогерка, чиї історичні оповідки збирають десятки коментарів. Глобальну історію вона розкриває через історії людей, які жили кілька сотень років тому

Карантинні дописи Наталі Старченко переросли у працю "Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію", яка цього року вийшла у видавництві Laurus. Це 105 історій про наше минуле, основним джерелом для яких стали судові книги часів Речі Посполитої. Читач не лише дізнається про давні події, а й шукатиме справедливість разом із персонажами.
 
18 листопада Наталя Старченко представить свою книжку в Національному музеї історії України – МІСТ, а також подискутує з відвідувачами на тему: "Подолати розрив української історії, або Апологія української Речі Посполитої".
Зустріч відбудеться в лекційному залі на третьому поверсі Національного музею історії України (вул. Володимирська, 2). Після дискусії можна буде придбати видання "Українські світи Речі Посполитої".
Початок події о 16:00. Тривалість — півтори години.
Вхід безкоштовний за умови попередньої реєстрації. Вхід до музею можливий лише з документом, що підтверджує вакцинацію, чи з негативним ПЛР-тестом на COVID-19.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.