АНОНС: Акція пам'яті Георгія Ґонґадзе

У Києві відбудеться Акція пам’яті Георгія Ґонґадзе, приурочена до 21-х роковин вбивства українського журналіста. Акцію організовує Премія імені Георгія Ґонґадзе у партнерстві з Центром прав людини ZMINA.

Про це повідомляють організатори у Фейсбук.

 

Цього дня учасники акції, журналісти й правозахисники, згадають, який внесок Георгій Ґонґадзе зробив в розвиток української журналістики, а також нагадають, як насильницька смерть та її розслідування вплинули на медіаспільноту, українське суспільство та державу.

Під час акції буде озвучено звернення правозахисних та медійних організацій до української влади із закликом ефективно й прозоро розслідувати вбивство Ґонґадзе та інших українських журналістів, виконати вимоги Комітету міністрів Ради Європи у справі Ґонґадзе.


Учасники акції:

Валентина Теличенко – правозахисниця, представниця сім'ї Ґонґадзе;

Тетяна Терен – виконавча директорка Українського ПЕН;

Мирослава Барчук – журналістка, телеведуча, лауреатка Премії Ґонґадзе-2021;

Ольга Падірякова – головна редакторка сайту Центру прав людини ZMINA;

Севгіль Мусаєва – головна редакторка видання "Українська правда";

Оксана Мамченкова – координаторка проєктів в Українському ПЕН (Премія Ґонґадзе, Дискусійний ПЕН-клуб).


Модераторка акції: Ольга Сніцарчук – журналістка, телеведуча.


Трансляцію акції можна буде переглянути на Facebook-сторінках Центру прав людини ZMINA, Премії імені Георгія Ґонґадзе, Українського ПЕН, видань "Детектор медіа" та "Українська правда", Львівського медіафоруму, Асоціації випускників kmbs.


Організатор: Премія імені Георгія Ґонґадзе

Організаційні партнери: Український ПЕН, Центр прав людини ZMINA, Львівський Медіафорум

Інформаційний партнер: Детектор медіа


Час: 16 вересня, четвер, 11:00


Місце: в Іллінському сквері


Премія імені Георгія Ґонґадзе – відзнака та екосистема ініціатив для незалежних журналістів, заснована Українським ПЕН у партнерстві з Києво-Могилянською Бізнес-Школою, Асоціацією випускників kmbs та виданням "Українська правда". Премія вручається раз на рік, 21 травня, в день народження Ґонґадзе.

Лауреатами Премії були Вахтанґ Кіпіані (2019), Павло Казарін (2020), Мирослава Барчук (2021).



Читайте також:

Пробач, Гіє! Сьогодні ми могли б святкувати 50-тиріччя журналіста Георгія Гонгадзе

Гонгадзе і сумбурні думки

Мама свого Сина. Я і Україна в боргу перед Лесею Корчак...

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.