НАН України визначила лауреатів премії імені Грушевського

3 лютого 2021 року Президія НАН України ухвалила присудити премію імені Грушевського відомим грушевськознавцям Ігорю Гиричу, Руслану Пирогу та Віталію Тельваку.

3 лютого 2021 року Президією Національної академії наук України була ухвалена постанова "Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних вчених України за підсумками конкурсу 2020 р.".

 

За підсумками конкурсу 2020 року Президія НАН України постановила присудити премію імені М. С. Грушевського:

Гиричу Ігорю Борисовичу, доктору історичних наук, завідувачу відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України;

Пирогу Руслану Яковичу, доктору історичних наук, головному науковому співробітнику Інституту історії України НАН України;

Тельваку Віталію Васильовичу, доктору історичних наук, професору Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

– за цикл праць "Михайло Грушевський – вчений і політик: історичний портрет на тлі доби".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.