В Україні розробили інтерактивний атлас про природну і культурну спадщину

Учені Інституту географії НАН України п'ять років займалися розробкою інтерактивного атласу «‎Населення України та його природна і культурна спадщина».

Про це розповів Укрінформу головний науковий співробітник відділу картографії Інституту географії та академік НАН України Леонід Руденко.

 

"‎Атлас розроблявся п'ять років – включно з розробкою наукової теми та виготовленням власне електронного атласу", - наголосив він.

Науковець розповів, що атлас призначений для працівників культури, науки, краєзнавців, викладачів та студентів навчальних закладів, владних структур регіонів різного рівня для широкого використання в управлінській, економічній, екологічній, просвітній, культурній та інших сферах діяльності, а також громадян України, які цікавляться культурою та історією своєї Батьківщини.

А його популяризація серед українців буде здійснюватися шляхом публікацій в інтернеті та представлення в різних інституціях (МОН, окремих ВНЗ, управлінських інститутах тощо).

Також він зазначив, що під час розробки виникло чимало проблем, пов'язаних з фінансуванням, часом та достовірними відомостями про пам'ятки культурної та природної спадщини.

"‎Гостро постала проблема наявності достовірних та актуальних даних про пам'ятки культурної та природної спадщини. Ні центральні органи виконавчої влади, ні органи місцевого самоврядування, ні громадськість не володіють повною інформацією про наявність пам'яток природної та культурної спадщини", - зауважив Руденко.

Наразі існує лише електронна версія атласу, представлена на засіданні Президії НАН України 3 лютого. Розробка паперової потребує додаткового часу і фінансування.

А для звичайних користувачів перегляд атласу поки що недоступний, тому що триває оформлення авторських прав та вирішення організаційних питань з вибором платформи для його перегляду.

Атлас "‎Населення України та його природна і культурна спадщина" - це блоки інтерактивних карт, розділених за темами: Україна в світовому та європейському гуманітарному просторі; умови та фактори формування, розвитку та збереження природної та культурної спадщини; населення України – субʼєкт (джерело) формування спадщини; культурна та природна спадщина; культурна та природна спадщина регіонів та етносів; українська культурна та природна спадщина діаспори.

Працювати з атласом можна на різних операційних системах та видах пристроїв.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.