В Італії митрополиту Андрею Шептицькому надали титул Праведника

Комітет «Саду Праведників – Ґаріво» міста Мілан визнав митрополита Андрея Шептицького Праведником, вписавши його ім’я серед «Праведників Монте Стелла».

Церемонія вручення відзнаки відбулася 7 жовтня у Саді Праведників Мілану, повідомляє Секретаріат Глави УГКЦ в Римі на вебсторінці УГКЦ.

 

"Під час Другої світової війни український митрополит Андрей Шептицький прийняв у митрополичі палати та греко-католицькі монастирі сотні переслідуваних євреїв, рятуючи їх від смерті.

Ризикуючи власним життям, він писав до Гітлера та Гімлера, завзято протестуючи проти винищення євреїв та забороняючи українцям брати участь у нацистських акціях", — як зазначається, про це йдеться в пергаменті відзнаки.

Для отримання відзнаки Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав делегував владику Діонісія, делегата з повними правами апостольського екзарха для українців візантійського обряду, у супроводі керівника Секретаріату Глави УГКЦ в Римі о. Андрія Солецького та капелана української громади м. Мілан о. Ігоря Крупи.

Як зазначається, разом з митрополитом Андреєм Шептицьким асоціація "Ґаріво" надала титул Праведника іншим десятьом особам, які рятували євреїв, ризикуючи власним життям.

"Вшанування Праведників є унікальною нагодою не лише згадати минуле, а й задуматись над сьогоденням. Праведники є не лише постатями минулого, вони є прикладом відваги та людяності для сучасних поколінь, тому пам'ять про них є для нас святим обов'язком", — наголосив голова Міської ради Мілану та президент Комітету гарантів Асоціації "Ґаріво" Ламберто Бертоле.

До присутніх також звернувся віцепрезидент Союзу єврейских організацій Італії Джорджо Мортара. У своєму слові він зазначив, що "є дві категорії Праведників: ті, які рятували людські життя під час великих трагедій людства, як, наприклад, Голокост, і ті, які своїми вчинками у щоденному житті запобігають виникненню подібних трагедій".

Зауважується, що вручення відзнаки Праведника для митрополита Шептицького відбулося у відповідь на прохання Блаженнішого Святослава.

Попередньо церемонія присвоєння відзнаки мала відбутися 6 березня, але у зв'язку із запровадженням карантинних заходів була скасована. У попередніх заходах також передбачалась участь Глави УГКЦ.

У своєму листі до президента "Гаріво" Габріела Ніссіма Блаженніший Святослав висловив вдячність єврейській спільноті за "гідне визнання героїчного прикладу митрополита Андрея Шептицького в його боротьбі проти будь-якої форми приниження людської гідності та захисту людських прав, а особливо — його любові до ближнього".

"Від імені УГКЦ висловлюю асоціації "Ґаріво" слова вдячності та високого визнання за віддану працю у місії плекання живої пам'яті для виховання глобальної відповідальності", — йдеться в листі глави УГКЦ.


Довідково. Асоціація "Сад Праведників – Ґаріво" працює в Мілані з 1999 року та займається присвоєнням звання Праведника для людей, які під час різних геноцидів проявили моральну стійкість та людяність у порятунку осіб іншої національності, ризикуючи власним життям.

Президентом асоціації є Ґабріель Ніссім, відомий історик та автор багатьох книг про геноциди та героїчні історії окремих людей, які виявили моральну стійкість перед тоталітарними режимами.

З ініціативи "Ґаріво" у різних країнах світу були створені пам'ятні сади, у яких висаджуються дерева на честь Праведників людства; проведено низку ініціатив законодавчого характеру на рівні Європейського Союзу, зокрема щодо встановлення Дня Праведника; реалізовано багато просвітницьких проєктів з метою популяризації прикладу Праведників для запобігання злочинам минулого в наш час.

З ініціативи "Ґаріво" в Італії та інших країнах були засновані Сади Праведників, а у 2012 році у відповідь на ініціативу Асоціації Європейський парламент встановив Європейський день Праведника Ґаріво 6 березня.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.