У Львові спалахнув скандал щодо будівництва каплиці в Шевченківському гаю, її демонтують

У Львові на території Свято-Іванівської лаври УГКЦ, розташованої в Музеї архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького, припинять будівництво нової каплиці. Натомість сюди перевезуть історичну дзвіницю з Бойківщини.

Таке рішення ухвалила робоча група з розв'язання конфліктної ситуації, до якої входили представники музею, міськради та духовенства, повідомив на брифінгу заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Вчора під час засідання робочої групи були заслухані всі сторони конфлікту, озвучені висновки юридичного департаменту, який вивчав правову сторону питання, та інших профільних інституцій. Ми прийняли рішення, що будівництво каплиці, яке здійснювалось без належних документів, буде припинено та демонтовано силами та коштами тих, хто його здійснював", – зазначив Москаленко.

Також робоча група підтримала протокол науково-методичної ради музею № 5 від 09 жовтня 2020 року, в якому йдеться про те, що до музею планується перевезти історичну дзвіницю з села Тухля. Цей об'єкт буде доповненням сформованого історичного ансамблю музею.

Раніше на території Свято-Іванівської лаври Студійського уставу УГКЦ, що розташована у Шевченківському гаю, представники духовенства розпочали будівництво нової каплиці. Натомість у самому Музеї народної архітектури і побуту стверджують, що це робилося без дозвільної документації. Трудовий колектив музею запропонував перевезти сюди старовинну дзвіницю із села Тухля, що на Бойківщині.

"Надалі ми працюватимемо над тим, щоб втілити в життя цей план, врятувати ще одну пам'ятку дерев'яної архітектури Західної України та передати її в користування монахів Свято-Іванівської лаври, щоб вона функційно працювала як каплиця", – зазначив директор Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького Роман Назаровець.

Натомість отець Юстин Бойко, який є ініціатором будівництва літньої каплиці, поширив у Фейсбуці відеозвернення, в якому зазначає, що рішення робочої групи має політичне забарвлення і скероване на те, щоб його особисто "усунути з офіційних розмов про розвиток Свято-Іванівської лаври та Музею народної архітектури та побуту".

"Згідно з рішенням, яке озвучили у Львівській міській раді, літню каплицю, яку ми почали споруджувати, демонтувати і перевезти до Святоуспенської Унівської лаври", – зазначив Бойко.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"