В Ірані виявили незвичайний наскальний малюнок

Наскальний живопис, який знайшли в Теймарі в Центральному Ірані, як з’ясували вчені, зображує людину-богомола.

Різьба на камені розміром приблизно 14 см була вперше виявлена на розкопках у 2018 році, проте спочатку археологи не змогли ідентифікувати її через незвичайну форму, повідомляє НВ із посиланням на EurekAlert.

 
ФОТО: MOHAMMAD NASERIFARD

Наскальні зображення, або петрогліфи безхребетних тварин рідкісні, тому іранські ентомологи об'єдналися з археологами, щоб спробувати визначити, що ж було намальовано на цьому зображенні.

Вони порівнювали різьблення з іншими зображеннями людей по всьому світу і з місцевими шестиногими істотами, з якими могли зіткнутися доісторичні художники.

Шість кінцівок на малюнку вказують на те, що на ньому зображено комаху, в той час як великі очі і хапальні верхні лапи з високою ймовірністю належать богомолу, визначили вчені.

Детальне дослідження малюнка і порівняння зображення з каталогом місцевої фауни дозволило вченим припустити, що зображений на малюнку богомол належить до виду Empusa.

Дослідники вважають, що лапи в середині малюнка з дивними колами на кінцях не належить богомолу, а схожі на Squatter Man — антропоморфну фігуру, яка зображується на петрогліфах по всьому світу.

В цей час неможливо точно сказати, скільки років петрогліфам, тому що санкції проти Ірану забороняють використання радіоактивних матеріалів, необхідних для радіовуглецевого аналізу. Проте, експерти Ян Брауер і Гус ван Веін досліджували ділянку Теймар і оцінили, що різьблення було зроблено приблизно 40 000 років тому.

Можна тільки здогадуватися, чому доісторичні люди відчували необхідність вирізати людину-богомола в скелі. Як стверджують автори, різьблення свідчить про те, що "в доісторичні часи, майже як сьогодні, богомоли були символами містицизму".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.