АНОНС: Історики Західної та Східної Європи обговорять 450-ліття Люблінської унії в Києві

Триває зголошення на участь у міжнародній науковій конференції «"Рівні до рівних, вільні до вільних": Люблінська унія 1569 року в історії Центрально-Східної Європи», яка відбудеться 24 травня в Києві.

Конференцію приурочено до 450-ліття підписання Люблінської унії. 

У ній візьмуть участь історики з Білорусі (проф. Олександр Кравцевич), Великої Британії (проф. Роберт Фрост, проф. Карін Фрідріх), Литви (проф. Альфредас Бумблаускас, доктор наук Генуте Кіркене), Німеччини (проф. Матіас Нієндорф), Польщі (проф. Анджей Гіль, доктор габілітований Генрик Літвін, проф. Дорота Михалюк, доктор наук Домінік Шульц) та України (кандидат історичних наук Наталія Білоус, доктор історичних наук Дмитро Вирський, проф. Петро Кулаковський, проф. Наталія Старченко, проф. Василій Ульяновский).

Модераторами засідань виступлять проф. Наталя Яковенко, проф. Віктор Горобець та доктор габілітований Генрик Літвін.

Для учасників конференції буде забезпечено синхронний переклад.

Для участі в конференції слід надіслати дo 21 травня заявку на поштуnatalia.bankewycz@instytutpolski.org

У заявці необхідно вказати: ім’я та прізвище, посаду/установу, e-mail, номер телефону. Участь у конференції буде можливою виключно за умови попередньої реєстрації. Кількість місць обмежена.

Програму конференції можна завантажити тут. 

24 травня, п'ятниця, початок реєстрації учасників о 8.30

Місце: Дипломатична академія імені Геннадія Удовенка при МЗС України (вул. Велика Житомирська, 2).

Організатори: Польський інститут у Києві, Посольство Литовської Республіки в Україні, Інститут історії України Національної академії наук України, Дипломатична академія імені Геннадія Удовенка при МЗС України, Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин, Представництво Польської академії наук у Києві.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.