АНОНС: Головред "Газети польської" презентує книжку "Заповіт І Речі Посполитої"

14 грудня в Києві відбудеться презентація - круглий стіл, присвячений книзі польського журналіста Томаша Сакевича "Заповіт І Речі Посполитої".

Томаш Сакевич - головний редактор Gazety Polskiej. Під час Революції Гідності газета активно підтримувала Україну, її баннер прикрашав "йолку" на київському Майдані.

Пан Сакевич не є фаховим істориком, тож його книга радше публіцистична. У ній автор, разом з іншим, виклав свої погляди на ягеллонську традицію, на історію українсько-польських стосунків і на їх нинішній стан.

Книгу переклав на українську мову доктор історичних наук, директор Інституту європейської інтеґрації Львівського університету Богдан Гудь.

 

Учасники презентації:

Томаш Сакевич – головний редактор „Gazety Polskiej", автор книги

Катерина Диса – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія", директор Центру польських та європейських студій ім. Єжи Гедройця.

Модератор – журналіст Юрій Рудницький.

У презентації - круглому столі також висловили згоду брати участь:

Наталя Старченко – доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії середніх віків та ранньмодерного часу Інституту історії України НАНУ.

Олександр Алфьоров – кандидат історичних наук, вчений секретар сектору генеалогії та геральдики Інституту історії України НАН України.

Ігор Бігун – науковий співробітник Центру дослідження визвольного руху, редактор видання "Історична правда". 

Іван Патриляк – доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського Національного університету ім. Т. Шевченка.

14 грудня, четвер, 18.00

Місце: Центр польських та європейських студій НаУКМА (Київ, вул. Волоська, 10).

Вхід вільний.

Робочі мови: українська, польська

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.