Спецпроект

Українці перемогли у Другій світовій - Ющенко

Екс-президент Віктор Ющенко впевнений, що український народ є переможцем у Другій світовій війні.

Про це він заявив у неділю в меморіальному комплексі Дем'янів Лаз, повідомляє УП з посиланням на прес-службy "Нашої України".

"Україна у Другій світовій війні втратила 12,3 млн. людей. І коли нам кажуть, що є народ побєдітєль, а ви, якщо хочете приєднатися - ставайте в сіни, бо побєда могла бути отримана і без вас... Я не хочу стояти ні в чиїх сінях, бо ми - народ-переможець", - підкреслив Ющенко.

Екс-президент нагадав також, що в українців є власний символ перемоги. "Чи це перемоги Ярослава Мудрого, чи УНР, чи УПА - це наш жовто-блакитний прапор. І іншого не може бути", - додав він.

Ющенко знову наголосив, що "найбільшою потребою України є соборність". "Якщо ми хочемо бачити українську націю в потузі, ми повинні кожен день працювати на її соборність", - сказав він.

Як відомо, президент Росії Володимир Путін у грудні минулого року заявив, що перемога у Другій світовій війні могла бути отримана й без участі України.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.