Петро Ющенко через плагіат позбувся ступеня доктора наук

Атестаційна колегія Міносвіти і науки скасувала рішення спеціалізованих учених рад про присудження наукових ступенів доктора та кандидата наук трьом особам.

Причиною такого рішення стали плагіат та низький рівень дисертаційних досліджень, повідомляє МОН.

 

"Дуже важливо, коли професійна спільнота не мовчить, а називає порушення порушенням, плагіат – плагіатом, імітацію науки – імітацією. Лише тоді, коли самі науковці стоять на стороні високих наукових стандартів, ми маємо можливість прийняти остаточне рішення.

Тому ми дуже вдячні усім, хто не мовчить та не мириться з імітацією у своїй науковій дисципліні", – зазначив заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний.

Як зазначається, скасовано рішення спецради "про присудження ступеня доктора наук Ющенку Петру Андрійовичу (спеціальність "Історія України" 07.00.01) через невідповідність належним критеріям, які висуваються до докторських дисертацій, зокрема не містить авторських наукових положень та науково обгрунтованих результатів у галузі історичної науки, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему, наявність текстових запозичень і некоректних посилань".

Уточнюється, що тема дисертації Ющенка – "Києворуська спадщина в історичній пам'яті українського суспільства (XII – початок XXI ст.)".

Окрім того, скасовано рішення про присудження ступеня кандидата наук Тетяні Донник (спеціальність "Патологічна фізіологія" 14.03.04) через невідповідність паспорта наукової спеціальності та Інні Дерев'янко ("Загальна педагогіка та історія педагогіки" 13.00.01) через фальсифікацію джерельної бази, ознаки прихованого запозичення праць інших науковців та те, що дисертація не є науковим дослідженням.

Водночас, зазначили в МОН, ухвалено рішення присудити 306 наукових ступенів доктора наук, 1079 – кандидата наук, 17 – доктора філософії. Атестаційна колегія також надала 194 вчених звання професора, 568 – доцента, 38 – старшого дослідника.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.