3 березня 1918

1918: армія України (до Дня Збройних сил)

Підбірка кінохроніки 1918 року. Парадна зйомка - політики й генерали. Але можна побачити і звичайних солдатів та офіцерів. Частина з них пройде зиму 1919-20 рр і отримає "Залізні Хрести". Вітаємо курсантів, бійців і командирів зі святом!

Сьогодні - день Збройних сил України. Він не приурочений до переможної битви або хоча б легенди про неї, просто цього дня у 1991 році Верховна Рада прийняла закон "Про Збройні сили України".

Цього ж дня, 6 грудня 1919 армія УНР розпочала Перший Зимовий похід - успішний партизанський рейд тилами ворожих військ. Затиснуті між червоними, поляками і білогвардійцями, наші бійці не здалися в полон і зберегли армію.

Бої за Коростень у січні 1919-го. Спогади офіцера Армії УНР

Перший Зимовий похід "патріотичні сили" згадують не так часто, як Другий, який завершився невдачею - бо звикли прославляти героїчні поразки, ніж перемоги.

"Історична Правда" пропонує підбірку кінохроніки за участю бійців українських підрозділів 1918 року. 

"Промайнуть відомі і не дуже кадри з дефіляди Синьожупанників (3 березня 1918 р.), - пише юзер UkrainianHistVideo, який опублікував цю хроніку, - з параду Лубенського сердюцького кінно-козачого полку (вересень 1918 р.) та Січових стрільців армії УНР (18 грудня 1918 р.)". 

Солдат Армії УНР. Одяг і зброя (ФОТО)

Це - парадне відео. Політики й генерали. Але можна побачити і звичайних солдатів та офіцерів. Частина з них пройде зиму 1919-20 рр і отримає "Залізні Хрести".

Сучасних солдатів і офіцерів вітаємо з їхнім святом.

Дивіться також усі матеріали ІП за темою "Армія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.