Вийшов фільм про День Соборності: як об’єдналися дві частини України. ВІДЕО

Сьогодні вийшла третя серія історичного проєкту «10 Днів незалежності» — «День Соборності: як об’єдналися дві частини України»

Про це повідомили у Центрі досліджень визвольного руху.

Проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві
Проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві

Фільм розповідає про ще один десяти ключових днів для нашої незалежності — День Соборності, коли східні і західні українці із власної волі обрали бути разом. "Український народ по обидва боки Збруча має бути навіки однині злитий в одне ціле й разом боротися за свою долю", — так згодом написав про цю подію письменник і політик Володимир Винниченко.

22 січня 1919 року українці відзначали першу річницю незалежності. І готували ще одну урочистість — проголошення об'єднання УНР та ЗУНР.

"Організовував дійство корифей українського театру, актор Микола Садовський. І як справжній шоу-мен з'явився на свято так, що одразу ж привернув увагу всіх. До Софійського майдану по вулиці Фундуклеївській (тепер це Богдана Хмельницького) він піднімався верхи. "Старогетьманський стрій, яскраво гаптований золотом, на голові пишна мазепинка з гордими страусовими перами, крива шабля при боці. Ну, гетьман тобі та й годі" - захоплено писали про нього газети.

Про те, як готувалося не лише свято, але й політичне об'єднання двох українських держав в єдину — у новій серії проєкту "Десять днів незалежності", — написав автор і ведучий проєкту Володимир В'ятрович у Фейсбук

Оголошена в 1919 соборність стала одним із наріжних каменів українського визвольного руху у минулому столітті та відновлення незалежності у 1991.

Як попри століття залежностей і турбулентність повоєнної Європи об'єдналися Схід і Захід України — дивіться у третій серії проєкту "10 Днів незалежності України"


Першу серію проєкту "Четвертий Універсал — перша українська незалежність" можна
переглянути тут.

Другу серію проєкту "Листопадовий зрив: як одна ніч змінила історію українського Львова" можна подивитися тут.


Довідково. Проєкт "10 Днів незалежності України" реалізовано
Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.

Команда проєкту: Володимир В'ятрович — автор та ведучий, Андрій Сайчук — сценарист, Леся Вакулюк — сценаристка, Яків Любчич — режисер, Михайло Смуток — виконавчий продюсер, Олександр Попенко — оператор, Костянтин

Пузанкін — дизайнер, Олександр Климань — звукорежисер та композитор, Юлія

Білоус та Катерина Бєслік — стиль, Кіра Лєтова та Олександра Корченкова — грим, Тетяна Колісник — редакторка соціальних мереж, Володимир Бірчак та Олеся Ісаюк — наукові консультанти, Микола Попелуха — редактор архіву, Ігор Малахов, режисер архіву, Ярина Ясиневич — продюсерка, Лідія Тополевська — фінансистка, Анна Олійник — директорка, Дмитро Гузій — юридична підтримка.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.