У Києві 10 травня відзначать 101-й рік визволення від більшовиків

У травні 1920 року українсько-польські війська витіснили з Києва Червону армію та провели парад на Хрещатику.

У Києві 10 травня відбудуться заходи, які присвячені 101-й річниці визволення Києва від більшовиків. Про це повідомляє Корреспондент.

 
Пам'ятник "Старшинам Армії УНР – уродженцям м. Києва"

"У рамках відзначень представники громадськості, Збройних сил України, Українського інституту національної пам'яті, Міністерства закордонних справ України, Державної служби етнополітики та свободи совісті, Польського інституту в Києві вшанують пам'ять українських і польських воїнів", - йдеться в повідомленні.

Відзначається, що спільна молитва, покладання квітів і військова сальва на честь українсько-польського союзу зброї відбудуться:


О 11:00 – біля пам'ятника "Старшинам Армії УНР – уродженцям м. Києва" (вул. Маршала Малиновського).

О 13:00 – на могилі воїнів Війська Польського на Байковому кладовищі (вул. Байкова, 6).


Також повідомляється, що на заходах нестимуть почесну варту військово-історичні реконструктори Армії УНР (ВІК "Повстанець") і Війська Польського ("Під знаком Орла").

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.