…Я знав Сашка коли йому було 20 років – від того часу, як нас познайомив Ігор Марков на розкопках у Крилосі. І знав після цього наступні 20: тобто половину його життя. Але для мене він не мінявся. Я бачу у ньому підлітка, десь між 15 і 17 роком життя. Якщо говорити про нього, то перше що мені приходить до голови: я не пам’ятаю його злим. П’яним пам’ятаю. Злим – ніколи. Кожний спогад про нього у мене викликає усмішку.

Цьогорічний Марксів ювілей викликав величезний інтерес до постаті й творчого спадку мислителя у всьому світі. Україна не стала винятком. Одним із найпомітніших її проявів стала тогорічна ініціатива підготовки до публікації першого повноцінного україномовного видання «Капіталу». Як не дивно, дотепер якісно опубліковано цей епохальний текст не було — у 1920-1930-х роках його оприлюднювали лише частково, натомість післявоєнні видання не повторюють міжвоєнні, а є перекладами з російської.

Здавалося б, давно вже пройшли ті часи, коли комуністичний режим плюндрував та знищував могили вояків антикомуністичних формацій. Здавалося б, що сьогодні європейська спільнота збудована на цінностях протилежних до тоталітаризму, шанує боротьбу з тоталітаризмом. Не в Грушовичах.

Кожного разу, коли десь натикаюся на якусь розповідь про історію тої чи іншої галицької родини, зауважую, що не все у всіх так просто. Якщо розвинути – книжку можна писати чи фільм знімати – аби вистачило пам‘яті нащадкам про предків.
Міг би проілюструвати фрагментарно хоча би одною із гілок мого родоводу. Люблю розглядати давні світлини своїх предків – родини, які позують у одному із фотоательє Тернополя.

Ту страшну фотографію багато хто бачив. Але насправді страшніше читати документи з розкритих архівів СБУ. З цих пожовтілих аркушів повстає хижацьке обличчя тоталітарної системи, побудованої на брехні і байдужому ставленні до життя людей.

Побічним ефектом поїздки до Зони Відчудження стало розуміння, що Чорнобиль – найкраще місце для поховання чинного президента РФ Володимира Володимировича Путіна. Основна мета поїздки була іншою: з’ясувати, що в Зоні може претендувати, щоб бути внесеним до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Вчора пожежа знищила перлину. Як свідчать пожежні Валківського районного підрозділу МЧС, вони прибули для гасіння пожежі у Старий Мерчик о 22:00 15 квітня. Пожежа почалася через підпал. Чи був у цьому злий намір, чи необережність – сказати складно. Палац палав майже добу.

Важко не піддатися спокусі й не помріяти про той альтернативний світ, в якому і Україна, і Білорусь відстояли незалежність у 1918 році. Я уявляю собі могутню конфедерацію України, Білорусі, Польщі й Литви, об’єднану традиціями Речі Посполитої. Чи спрацював би за таких умов пакт Молотова – Ріббентропа? Чи була б узагалі розв’язана Друга світова?

"Працівник Харківської селекційної станції Кривошей, заступник секретаря парторганізації харківського "Главенергозбуту" Каганович, та лікар Житомирської лікарні Гузман "під час виступу на мітингах раптово померли".

Я ненавиджу Сталіна з 13-ти років, коли в 1988 році на фоні горбачовської відлиги на кухні нашої комуналки на Інститутській мої батьки й бабуся вирішили розповісти мені, що мій прадід Юхим Абрамович був архиєпископом Української автокефальної церкви і (за сумісництвом) євреєм-вихрестом.

Окрилений уже згадуваною промовою польського прем'єра, я вирішив погортати львівську пресу за кілька років. Не кидаючи оком на сплюндровану Волинь разом з Холмщиною і Підляшшям, де горіли церкви і священицькі бороди, де вбивали ще задовго до того, як події на Волині стали «геноцидом».

Щонайменше від 2014 року тривали перемовини з польською стороною про легалізацію на території обох країн польських та українських пам‘ятників, споруджених без дотримання чинного в них законодавства.

Бувають пропозиції, від яких неможливо відмовитися. Не тому, що вони спокусливі, а тому, що інакше — смерть, фізична чи соціальна. Саме такою — без можливості відмовитися — була пропозиція, оголошена у 54-м чеським скульпторам. Їм треба було створити пам'ятник Сталінові...

У радянському сурогаті української історії власне української історії майже не лишилося. Прямим спадкоємцем Київської Русі виходила Москва, а українці виглядали її побічним продуктом. Козаки-запорожці існували лиш для того, щоб на Переяславській раді присягнути цареві. Мазепа, Петлюра й Бандера стали ворогами України, а її друзями були Петро І, Ленін, Сталін і Муравйов.

У Варшаві стара сверблячка засвербила. Гряде весна. У правлячого табору починається сезонне загострення "бандерофобії". Бо вже давно не вдається пояснювати якимись раціональними причинами те, що зараз відбувається з частиною польського суспільства.

За кілька днів завершується збір коштів, оголошений редакційним зверненням "Закритися, чи змінитися". На жаль, нам поки не вдалося методом краудфандінгу зібрати кошти, необхідні для існування протягом цілого року. Але ми не втрачаємо надії.

Україна – країна унікальна: окрім нас Різдво два рази на рік святкують іще тільки 4 країни: Білорусь, Еритрея, Ліван та Молдова. Дискусії на тему, яке Різдво правильне, а яке – ні, передбачувано триватимуть ще багато років.

99 років тому Пілсудський писав: "…єдиним виходом є впровадження військової окупації на території Східної Галичини зайнятої нашим військом".
Як в цьому контексті звучать слова заяви польського Міністерства закордонних справ: "Польща ніколи не окуповувала України"?!

Прикро, але 80-річчя Сандармоху не отримало належного відгуку в українському суспільстві. У ці скорботні дні ми в принципі продовжували жити звичайним життям. Втім, це не був "звичайний", навіть за мірками сталінського Союзу розстріл...

Наприкінці вересня 2017 року встановлено, що з цілої низки українських військових могил демонтовано надгробні пам’ятники, які складені одне на одного під парканом на території кладовища. Ідентифікувати місця поховань без надгробних хрестів практично неможливо.