Schola Militaria-2019. Як реконструктори повернули Кам’янець у XVII ст. ФОТО. ВІДЕО

20-22 вересня у Кам'янці-Подільському (Хмельницька область) вкотре пройшов міжнародний військово-історичний фестиваль Schola Militaria («Військова школа»), на котрий з'їхалося понад 200 учасників реконструкторського руху з України, Польщі та Білорусі.

 
Фото: Ірина Пустиннікова

Головні українські сили фестивалю – Кам'янець-Подільське міське військово-історичне товариство та київський ВІК (військово-історичний клуб – І.П.) Курінь Печерської сотні під орудою Олександра "Сліпого" Харченка.

З Польщі приїхали наступні ВІК: Rebel Regiment, Kompania Kaperska, Kompanija Oleśnickich Waszmościów, Poczet Mikołaja Bieganowskiego, Grex Venalium, Smocza Kompania, Nadworna Chorągiew Dragońska Imci p. Zygmunta z Pleszowic Fredra, Kompania Dragonów Pana Zebrzydowskiego, Pułk Czarnieckiego, Ogólnopolskie Stowarzyszenie Braci Rycerskiej Malleus Maleficarum, Twierdza Wisłoujście, Towarzystwo Świętego Michała Archanioła.

"Школа", правонаступниця колись широковідомої Terra Heroica, присвячена відтворенню життя та побуту подолян у XVII столітті. Організаторами цьогоріч стали: Кам'янець-Поділський історичний музей-заповідник у партнерстві із Польським інститутом у Києві.

Табір реконструкторів у Північному дворі Старої фортеці
Табір реконструкторів у Північному дворі Старої фортеці
Фото: Ірина Пустиннікова

Відкрився захід у п'ятницю, 20 вересня, смолоскипною ходою від Старої фортеці до найстарішої із збережених в країні ратуш. І це було неймовірно красиво.

Поки перші учасники ходи підходили вже до Тринітарського костелу, останні лише покидали територію Старої фортеці. Біля ратуші учасники утворили каре – і поки керівники і ватажки всіх загонів представляли своє військо кам'янецькій владі, смолоскипи скинули на купу.

Вогнище утворилося якщо не до неба, то майже до ратушного годинника. Нарешті, організатор фестивалю і директор Кам'янець-Подільського музею-заповідника Олександр "Гайдук" Заремба оголосив, що місто на 72 години віддали реконструкторам – і можна робити, що хочеться. Багатьом хотілося стрибати через вогонь. Що вони і зробили.

Смолоскипна хода вулицями Кам'янець-Подільська
Смолоскипна хода вулицями Кам'янець-Подільська
Фото: Ірина Пустиннікова

У суботу на території замку відбувалися лучні турніри, шабельні бої, муштра пікінерів та майстер-класи для дітей. Але кульмінацією дня було відтворення битви 1630-х рр.

Від замку до берегу річки Смотрич учасники пройшли ходою. За сценарієм битви, польський загон нападає на подільське село і відбирає у людей врожай. Селяни кличуть на допомогу козаків.

Рекострукція битви
Рекострукція битви
Фото: Ірина Пустиннікова

Після першої короткої сутички поляки вирішують село спалити, а у бій кинути пікінерів і мушкетерів. Та на допомогу козакам приходить ще один загін – і перемога залишається за ними.

Палали селянські хати, поляки жадібно ганялися за кабачками, які залишились на полі, а "полеглі" намагалися влягтися так, щоб хоч краєчком ока бачити, що відбувається на полі битви далі.

Рекострукція битви
Рекострукція битви
Фото: Ірина Пустиннікова

Увечері суботи у замку відбулася найсправжнісінька учта. Шеф-кухарі Вадим Ковальов та Євген Детцель приготували страви за рецептами XVII ст.: смажене на вертелі порося, кукурудзяну кашу, реберця, 4-місячні сири, які готувалися у виноградному листі.

Родзинкою неділі стало відтворення першого польоту монгольф'єра на теренах України. Нагадаємо, що у травні 1784 р. з ініціативи тодішнього коменданта фортеці Яна де Вітте принц Карл фон Нассау-Зіген, американський громадянин Літтлпейдж, офіцер Мокроновський та французький маркіз де ла Порте створили перший на території сучасної України тепловий аеростат — і здійснили кілька польотів. (У Львові в березні того ж року була спроба підняти у небо не так кулю, як невелику кульку).

Маркіз Жан-Франсуа де ла Порте був людиною авантюрною – і польоти монгольф'єрів, явище на той час неймовірне, не могли пройти повз нього.

Відтворення першого польоту повітряної кулі
Відтворення першого польоту повітряної кулі
Фото: Ірина Пустиннікова

Маркіз теж літав і навіть втратив під час невдалого приземлення кулі зуб. Та й сам фон Нассау в Парижі був свідком експериментів братів Монгольф'є. Тож ці два пани докладно показали коменданту нашої фортеці спосіб виготовлення куль, як згадував у листах поручик Бенедикт Магер.

Аеростат запустили в небо 20 травня 1784 р. Надмухували гарячим повітрям із малої переносної печі Яна де Вітте. Політ над Хотином відбувся 28 травня 1784 р. із Браги, що лежить на Дністрі навпроти підконтрольного туркам Хотина.

Першій спробі запустити монгольф'єр у травні цього року стала на заваді погода. Та у вересні все вдалося. Між двома високими рейками натягнули троси, до них прив'язали оболонку. Під котрою встановили великий казан.

Відтворення першого польоту повітряної кулі
Відтворення першого польоту повітряної кулі
Фото: Ірина Пустиннікова

Гарячий дим від соломи, яка палала у казані, і підняв кулю в повітря. Політ був недовгим – ненабагато коротшим за ті, які відбувалися тут у 1784 році.

Цього року вперше сталася накладка: одночасно з Schola Militaria у місті проходила повітроплавальна фієста "Золота омега" (раніше вона відбувалася через тиждень-два після фесту – І.П.) – тож над табором реконструкторів вранці і ввечері пропливали 17 різнокольорових сучасних куль.

Закінчився фестиваль фінальною "сальвою" - пострілом з усіх мушкетів та гармати.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.