Спецпроект

Віктор Цвіліховський: Манкурт із зоряного складу київського "Динамо"

50 років тому на кіностудії ім. Довженка Леонід Осика зняв художній фільм "Дід лівого крайнього". Українською мовою. Наївна історія київської родини Бессарабів, втілена відомими акторами Миколою Яковченком, Костем Степанковим, Бориславом Брондуковим, Антоніною Лефтій. І був серед цієї компанії симпатичний чорнявий хлопець, футболіст. Він трохи не вписувався у цю доволі емоційну артистичну тусовку, був якимось "дерев'яним". Не дивина, бо то був не професійний актор, зате справжній футболіст, на той час, можливо, і відоміший за названих артистів - корінний киянин, гравець київського "Динамо і збірної СРСР Анатолій Бишовець

Юрій Юзич: Пластуни з Небесної сотні

Четверо Героїв Небесної сотні проходили пластовий і скаутський вишкіл. Усі вони були вбиті або смертельно поранені 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві. Двоє із них були причетні до Пласт - український скаутинг. Інші двоє до YMCA – молодіжної християнської організації, яка використовує скаутський метод і в ряді країн є частиною національних скаутських організацій

Геннадій Іванущенко: ОУНівський артефакт Афганської війни

Природно, що ОУН засуджувала вторгнення Радянського Союзу в Афганістан і співчувала моджахедам. Адже це вкладалося в її концепцію Антибільшовицького Блоку Народів. АБН проводив активну політику підтримки поневолених Москвою народів і виступав за національні революції та створення незалежних держав на руїнах СРСР. Це вважалося найефективнішим засобом закрити тему російського імперіалізму і забезпечити стабільний мир. Але цього не розуміли, та й нині, на жаль, не розуміють західні еліти, які бояться розпаду Російської Федерації та неконтрольованої міграції й невизначеності, в таких обставинах, стосовно власника ядерної зброї…

Юрій Юзич: Оля, пластунка, ротна Армії УНР

Це пластунка Оля. Кругла сирота, яка дитиною втратила обох батьків. Перша неповнолітня дівчина-вояк, що пішла боротись за Україну. У 15-ть років. На війні стала офіцером і знайшла своє кохання – Миколу. Стала матір'ю трьох діток. Відома, як єдиний командир-жінка бойової сотні (роти) в усій Армії УНР

Микола Бандрівський: Останній бій повстанця "Сайгора"

Оцьому молодому чоловікові, що на світлині - Зеновію Ліщинському, тільки б у кіно зніматися! Правда..? Але ж, ні - після вторгнення радянських росіян до Галичини у 1944 році цей 20-річний стриянин зі священничої родини, не довго думаючи взяв до рук зброю і пішов у підпілля: "до лісу"

Юрій Юзич: На героїзмі Черника виростали Шухевич і Бандера

На могилі Федька Черника московити поставили свого ідола гєнєрала Ватутіна. На героїзмі Черника виростали Шухевич і Бандера, тисячі борців ОУН і УПА. Остання, нагадаю, й ліквідувала Ватутіна, який гнав на забій десятками тисяч насильно мобілізованих украінців

Владислав Верстюк: Перше міжнародне визнання України незалежною державою

Сьогодні 105 річниця підписання делегацією Української Народної Республіки мирного договору з країнами Четверного союзу у Бересті. Це був перший мирний договір часів Першої світової війни, з якою його передусім пов'язують. Перше міжнародне визнання України незалежною державою.Але була й інша причина, яка змусила Українську Центральну Раду відправити свою делегацію до Берестя - російська більшовицька агресія

Антон Дробович: Декілька думок про Ватутіна

Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих «чорносвитників» під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває

Ярослав Коцюба: "Патріарх" Кіріл - кагебіст зі стажем

Швейцарське видання Die SonntagsZeitung «сенсаційно» пише, що нинішній патріарх РПЦ Гундяєв «міг» у 1970-х роках шпигувати на користь СРСР у Женеві. Він не просто міг, а й був шпигуном КДБ

Володимир В'ятрович: Народження ОУН

Підготовчі процеси до створення єдиної організації завершилися на середину 1928 року. Але сам об‘єднавчий з‘їзд вдалося провести лише на початку наступного року. Він відбувався 28 січня - 3 лютого в одному з готелів Відня на вулиці Канта

Наталка Діденко: За час керівництва Дмитра Павличка журнал "Всесвіт" став справжнім проривом

Справжнім культурним геройством в Україні за реакційних затхлих 70-тих років стала команда журналу "Всесвіт" на чолі з Дмитром Павличком, головним редактором. Який зробив за час свого керівництва "Всесвіт" справжнім проривом, дав дихати, показав неймовірний приклад професійності, відповідальності, високий рівень перекладів (чого зараз так часто не вистачає), об‘єднав тонкою художньою смужкою світла Україну із цивілізованим світлом

Микола Савчук: Чому дратують "герої"?

Мабуть, кожна держава світу має найвище звання, яким нагороджує своїх визначних людей. У Франції це Орден Почесного Леґіону, у Польщі — орден Білого Орла, у Великобританії — Хрест Вікторії і т.д. У нас, в Україні, як знаєте, Герой України. Цю відзнаку почали вручати аж на сьомому році Незалежности. Особі, яка відзначена званням Герой України вручається орден «Золота Зірка» або орден Держави. І як то водиться, в пострадянському суспільстві, з цією нагородою в Україні вийшла ціла закаламанція

Микола Поровський: "Україна воскресла!" - Дмитро Павличко у день ухвалення Акту проголошення незалежності України

Наче за велінням магічного жезла увесь майдан перед Верховною Радою клякнув на коліна і люди почали молитися. Це був якийсь магічний ритуал, описати який я не в змозі. Тисячі людей речтативом читали "Отче наш". Вони увірували, що Україна щойно воскресла

Юрій Гудименко: Позбавити проросійських упирів державних нагород!

Не може бути, щоб Героями країни одночасно були і Бойко, і командир батальйону, який загинув, виводячі своїх морпіхів з оточення. Або-або. Або жива, здорова проросійська тварина, що кликала сюди Росію – або той хто загинув молодим, виправляючи наслідки дій попереднього

Андрій Руккас: Андрій Руккас: Перед Крутами були інші бої

29 січня – річниця бою за ст. Крути, який був один з епізодів першої радянсько-української війни 1917–1918 рр. Завдяки тому, що у цьому бою загинули молоді українці, студенти і гімназисти, представники тогочасної політичної і культурної еліти (передусім маю на увазі родину Шульгіних) ми знаємо про нього досить багато. Місця, де були поховані розстріляні більшовиками вояки, стали справжніми символами величного подвигу, куди щороку люди несуть квіти і схиляють скорботно голови. Проте перед Крутами були інші бої, в яких так само гинула українська молодь. Однак про них ми знаємо значно менше

Мирослава Барчук: Мирослава Барчук: Світла пам'ять великому поетові!

Найбільш значимий для моєї юності вірш Дмитра Павличка — "Долиною туман тече" (1965). По-перше, я пригадую, як мені, 14-річній, мама пояснювала, скільки там прихованих сенсів, знаків і натяків, які пропустив цензор. І це була наша велика таємниця, змова

Мирослав Маринович: Позбутись совкового спадку

Останнім часом на адресу керівних управлінців УКУ посипались здивовані відгуки: «Як ви можете досі тримати в себе того Грицака? Хіба ж ви не розумієте, що він ганьбить УКУ?». Звичайно, можна було б обмежитися приватними відповідями і зайвий раз не травмувати душу нашого шанованого професора. Проте мені хочеться чесної розмови з українським суспільством, оскільки феномен остракізму щодо відомих людей став у нас щось надто вже популярним

Тімоті Снайдер: Чому світ потребує української перемоги

Тези американського історика і письменника про те чому світовій спільноті важливо допомогти Україні здобути перемогу

Владислав Руденко: «Лишатись вірним до смерті». Спротив Федора Бульбенка

Існують певні документальні розбіжності щодо точного дня народження Федора Павловича. 16 травня 1944 року, в анкеті для одержання «Хреста Симона Петлюри», Бульбенко зазначав, що народився 10 серпня 1896 року в селі Романково на Катеринославщині (тепер місто Кам’янське, Дніпропетровської області), але під час арешту в 1938 році, в анкеті він вказував вже 11 серпня

Станіслав Кульчицький: В російсько-українській війні народжується нова Україна

Ми живемо в страхітливі часи. Вони набагато жахливіші, ніж те, що пам’ятаю з часів румунсько-німецької окупації Одеси, коли був дитиною. Адже тепер інший рівень науково-технічного прогресу, і людство може загинути в одну мить. Це всі чудово розуміють, у тому числі демократичні країни світу, які дають нам зброю і кошти для бюджету, без яких в країні припиниться цивілізоване життя. Нам треба виживати і боротися на всіх фронтах – військовому, ідеологічному, економічному, культурному. Боротися за власну мову, родинну пам’ять, національну ідентичність.