"Патріарх" Кіріл - кагебіст зі стажем

Швейцарське видання Die SonntagsZeitung «сенсаційно» пише, що нинішній патріарх РПЦ Гундяєв «міг» у 1970-х роках шпигувати на користь СРСР у Женеві. Він не просто міг, а й був шпигуном КДБ

 

Швейцарське видання Die SonntagsZeitung "сенсаційно" пише, що нинішній патріарх РПЦ Гундяєв "міг" у 1970-х роках шпигувати на користь СРСР у Женеві.

Він не просто міг, а й був шпигуном КДБ.

У 1979-1980 рр. на Захід був "злитий" і там оприлюднений звіт заступника голови Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР Василя Фурова. Цей кадр курував радянське православ'я.

В 1974 році він підготував для ЦК КПРС таємну доповідь про взаємодію церковників та влади. Фуров поділив ієрархію РПЦ на три категорії: 1) повністю підлеглих держатеїзму єпископів; 2) не зовсім підлеглих; 3) тих, які трохи пручалися. До речі, до першої категорії зараховувався тодішній митрополит Олексій (Рідігер), який пізніше стане патріархом РПЦ (на фількіну грамоту "про самостійність" якого полюбляють посилатися в УПЦ МП).

На початку 1990-х була створена Комісія щодо діяльності ГКЧП. До неї увійшов і священник Гліб Якунін. Поки в державі був повний рейвах і розгул демократії, Якуніну вдалося отримати доступ до секретних архівів КДБ за період з 1917-го до 1989 року. Найбільше його зацікавили документи про роботу 4-го відділу 5-го управління КДБ, який безпосередньо займався православною церквою. Гліб Якунін прямо тоді заявляв, що РПЦ не просто знаходилася під впливом Комітету держбезпеки СРСР, а була її філією.

Саме після цього і стало відомо, що Кирил Гундяєв був агентом КДБ з оперативним агентурним псевдо "Михайлов".

Навіть сама кар'єрна біографія Гундяєва свідчила про те, що той був завербований комуністичними спецслужбами. Ще коли він вчився в Ленінградській духовній академії, то був представником РПЦ в міжнародній православній організації "Сіндесмос". Першу закордонну поїздку він здійснив до Праги у 23 роки у свиті митрополита Никодима (Ротова). Саме з того часу Гундяєв і почав фігурувати в агентурних звітах КДБ.

У 1971 році у віці 24 років стає архімандритом і майже відразу – представником московського патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві. З 1975 року Гундяєв – член Центрального комітету і виконкому ВРЦ. У 1976-1978 роках був заступником патріаршого екзарха Західної Європи. Пізніше його призначили керуючим патріаршими парафіями у Фінляндії.

Зі звітів 4-го відділу 5-го управління КДБ СРСР (мовою оригіналу):

1972 год, февраль

В Новую Зеландию и Австралию выехали агенты "Святослав" и "Михайлов" на заседания Центрального Комитета Всемирного Совета Церквей.

1973 год, январь

В Таиланд и Индию для участия в работе ВСЦ выводились агенты органов КГБ "Магистр" и "Михайлов". Данные агенты оказывали выгодное влияние на работу Совета и представили материалы, представляющие оперативный интерес о положении в ВСЦ и характеризующие данные на отдельных деятелей.

1973 год, февраль

В СССР в качестве гостя Московской патриархии находился генеральный секретарь ВСЦ Филипп Портер, в отношении которого через агентов "Святослава", "Адаманта", "Михайлова" и "Островского" оказывалось выгодное влияние. Получена представляющая оперативный интерес информация.

1983 год, февраль

В Швейцарию для участия в мероприятиях по подготовке ассамблеи ВСЦ направлены агенты "Михайлов" и "Константин".

13 листопада 1989 року агент КДБ Гундяєв-"Михайлов" отримав посаду голови Відділу зовнішніх церковних "сношений" Московської патріархії. На цій посаді він і працював до того, як був путінською владою у 2009 році призначений патріархом РПЦ.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.