Прикордонна служба Республіки Білорусь не впустила в країну заступника директора Військвого музею Латвії Юріса Цигановса, який прямував на наукову конференцію.
Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив 67 колишніх радянських посадових осіб за воєнні злочини і злочини проти людяності під час захоплення Вільнюської телевежі в січні 1991 року. Найбільш високопоставленим з-поміж засуджених є міністр оборони СРСР Дмитро Язов.
12 березня Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) визнав, що суди Литви обґрунтовано визнають радянські репресії проти литовських антикомуністичних партизанів геноцидом.
За неповні 24 місяці вчорашні селяни, студенти, журналісти, інженери навчилися не тільки мріяти про "зелену Литву на Німані", але й помирати за неї. Ховаючи друзів, вони швидко зрозуміли – свобода має суворе солдатське обличчя з глибокими слідами багнетних і шабельних ран…
Комісія з телебачення і радіомовлення Литви вирішує питання про порушення розслідування щодо російських телеканалів "Росія 24" і PBK Lietuva через їхні репортажі про антирадянських партизанів і події 13 січня 1991 року в Литві.
Страченого у СРСР у 1957 році командира литовських партизан Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса визнано в Литві фактичним керівником Литовської держави, яка боролася з радянською владою.
30 світлин, зроблених литовськими фотографами-повстанцями Антоніусом Жигасом-"Аптікоріусом" та Кажусом Юкневічюсом протягом другої половини 1940-х – поч. 1950-х років, експонуються у Національному військово-історичному музеї України з 28 серпня.
28 серпня Мистецька галерея м. Паневежис (Литва) та Національний військово-історичний музей України запрошують на віткриття фотовиставки "Партизани з околиць міста Паневежис: 1945-1953 (Литва)"
До 100-річчя відновлення Литовської державності та дня вшанування партизанів, армії та суспільної єдності Литви, Київське товариство литовської культури ім. Майроніса запрошує всіх охочих на відкриту лекцію "Лісові брати: знайомство з литовськими партизанами (1944-1956)".
Націоналістичний рух в міжвоєнне десятиліття насамперед асоціюється з Євгеном Коновальцем. З 1920-го – від створення УВО й по 1938-й – загибель Коновальця, він мешкав у Відні, Львові, Берліні, Женеві, Римі та кількох менших європейських містах. Про себе говорив, що живе як «бездомний бурлака», а про найближчих співробітників як про «людей невідповідних і нездібних виконати завдання».
Сьогодні між Литвою та Україною існують міцні та добрі дипломатичні стосунки. Схожість історичного шляху, який пройшли дві наші держави у ХХ столітті є очевидною. Як і Україна, Литва виборювала свою незалежність після Першої світової війни, як і в Україні у Литві був свій антикомуністичний рух опору після Другої світової. Цікавим епізодом є співпраця українських націоналістичних організацій із Литвою у міжвоєнний період.