Григоренко vs Жуков: харківський проспект знову змінив назву

Другий апеляційний адміністративний суд Харкова скасував рішення суду першої інстанції про скасування розпорядження голови ОДА про декомунізацію проспекту Жукова у Харкові

Проспект у центрі Харкова отримав назву на честь Петра Григоренка у 2016 році розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації, оскільки міська влада від декомунізації проспекту Жукова відмовилась. 

 

Міська влада подавала судові позови з вимогою повернути колишню назву, однак суд вставав на сторону закону. Тоді міська рада кілька разів намагалась повторно перейменувати проспект Григоренка на проспект Жукова. Тепер настала черга патріотичних організацій подавати до суду. 

І судові рішення здебільшого були на стороні прихильників назви на честь Петра Григоренка. Однак, були й дивні рішення суду.

Сьогодні Другий апеляційний адміністративний суд Харкова скасував рішення суду першої інстанції про скасування розпорядження голови ОДА про декомунізацію. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.