У Харкові відновлено пам’ятник воїнам УПА

У Харкові 25 грудня урочисто відкрили відновлений пам’ятний знак воїнам Української повстанської армії, який неодноразово зазнавав нападів і пошкоджень

Відкриття оновленого монумента відбулося на свято Різдва, 25 грудня, в Молодіжному парку Харкова.

 

У відкритті взяли участь понад 50 активістів з прапорами України, символікою низки партій та громадських організацій, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Після спільного виконання учасниками заходу гімну України представники духовенства відслужили панахиду за загиблими воїнами УПА. Пам'ятний знак з червоного граніту відкрили під збройний салют. До нього покладено квіти, встановлено запалені свічки.

Як зазначив на мітингу голова громадської організації "Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича" Костянтин Черемський, щодо цього пам'ятного знака, відкритого у жовтні 1992 році, скоєно понад 100 актів вандалізму.

"Свого часу ідею встановлення пам'ятного знака - досі єдиного такого на Сході України - підтримали відомі земляки... З початку встановлення первісного гранітного каменя з табличкою "Українська повстанська армія" невідомі з лав антиукраїнських сил понад 100 разів обливали його червоною фарбою, били кувалдами, обстрілювали з вогнепальної зброї, вибухівкою підривали фундамент, викрадали основні композиційні елементи тощо. Проте українська громада Харкова щораз знешкоджувала дії вандалів", - наголосив він.

За словами Черемського, цього року з ініціативи громадської організації "Спілка української молоді" та за підтримки меценатів зібрано понад 100 тисяч гривень, за які був придбаний камінь у Лезниківському кар'єрі на Житомирщині, де розробляють високоякісні поклади граніту, і доставлений до Харкова. У вересні профільні спеціалісти обстежили вцілілу частину старого пам'ятника. На заміну фундаменту спроєктовано і залито новий - капітальний.

Активіст наголосив, що зруйновану частину пам'ятного знака відтворено максимально точно.

"Відновлення пам'ятного знака загиблим воїнам УПА є прикладом переможної консолідації українських сил краю", - зауважив Черемський.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.