Григоренко vs Жуков у Харкові: суд не відбувся

Засідання у справі про перейменування проспекту Григоренка на Жукова не відбулося — один суддя з колегії перебуває у терміновій відпустці

Як повідомляє Суспільне.Новини 18 січня мало відбутися останнє засідання у справі перейменування проспекту Григоренка іменем міністра оборони СРСР Жукова.

Суд пікетували представники партії "Європейська солідарність", ВО "Свобода", а також громадської організації "Фрайкор".

Однак, засідання не відбулося. Як пояснила секретарка суду Ганна Олійник, суддя Ігор Чалий перебуває у відпустці за сімейними обставинами.

Позивач у справі, представник партії "Свобода" Андрій Коломійцев сподівався, що 18 січня оголосять рішення.

"Я був впевнений, що сьогодні буде рішення. Оголошення про відкладення вивісили за 10 хвилин до початку засідання", — сказав Коломійцев.

Попередити про відкладення засідання представників сторін раніше не встигли, сказала секретарка суду. Відпустка судді є терміновою, про неї стало відомо незадовго до початку засідання.

Представники Харківської міськради на слухання не прийшли. Дату наступного засідання ще не призначили.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.