Григоренко vs Жуков у Харкові: суд не відбувся

Засідання у справі про перейменування проспекту Григоренка на Жукова не відбулося — один суддя з колегії перебуває у терміновій відпустці

Як повідомляє Суспільне.Новини 18 січня мало відбутися останнє засідання у справі перейменування проспекту Григоренка іменем міністра оборони СРСР Жукова.

Суд пікетували представники партії "Європейська солідарність", ВО "Свобода", а також громадської організації "Фрайкор".

Однак, засідання не відбулося. Як пояснила секретарка суду Ганна Олійник, суддя Ігор Чалий перебуває у відпустці за сімейними обставинами.

Позивач у справі, представник партії "Свобода" Андрій Коломійцев сподівався, що 18 січня оголосять рішення.

"Я був впевнений, що сьогодні буде рішення. Оголошення про відкладення вивісили за 10 хвилин до початку засідання", — сказав Коломійцев.

Попередити про відкладення засідання представників сторін раніше не встигли, сказала секретарка суду. Відпустка судді є терміновою, про неї стало відомо незадовго до початку засідання.

Представники Харківської міськради на слухання не прийшли. Дату наступного засідання ще не призначили.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.