У Києві відкрили виставку про історію української дипломатії

На Контрактовій площі у Києві відкрили виставку «Досвід, куплений дорогою ціною…»: українська дипломатія 1917-1926».

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Чому важлива ця виставка? Тому що вона показує, що наша дипломатична служба, наша держава мають тяглість, як мінімум ідеться про ціле століття. Звісно, все було перервано російською більшовицькою окупацією на початку ХХ століття, коли відбулися великі драматичні події, але тут – пам'ять про те, як починалася дипломатична служба у 1917-1920-ті роки, як будувалися наші місії, про тих людей, які їхали за кордон і представляли Україну.

І це була надзвичайно складна задача, тому що часто події в Україні розгорталися так стрімко і драматично, що ті люди ... змушені були брати на себе надзвичайно велику відповідальність, жити в надзвичайно кризових умовах", - сказав голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Він зазначив, що виставка важлива і як великий репутаційний проєкт, котрий показує, що українські традиції дипломатії, державності не виникли на пустому місці, "не виникли 30 років тому і навіть не тоді, коли Україна стала однією з держав-засновниць ООН, вони виникли значно раніше".

Як зауважив начальник управління наукового забезпечення політики національної пам'яті УІНП Ярослав Файзулін, виставка є унікальною. І в цьому значною мірою є заслуга партнерів УІНП – Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства закордонних справ, Державної архівної служби.

"Ми відкриваємо виставку сьогодні в Києві, крім того, ми передаємо електронні версії посольствам України у світі, і до 22 грудня, до Дня української дипломатії, відкриття цієї виставки відбудеться у десятках посольств", - розповів Файзулін.

Заступник міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко подякувала всім, хто долучився до організації виставки, зокрема Міністерству закордонних справ, "оскільки воно на передовій, виборюючи в дипломатичних баталіях наше право на існування".

"Насправді дуже важко було знайти ті архівні матеріали, які свідчать про нашу державність на початку ХХ століття. І в рамках тієї агресії, яку ми зараз всі переживаємо, надзвичайно важливо розуміти, що міжнародні відносини, міжнародна співпраця України — це не є щось нове, ми мали державність і були визнані на міжнародній арені", - підкреслила Фоменко.

Своєю чергою голова Державної архівної служби Анатолій Хромов зазначив, що виставка органічно лягає в ті зусилля, яких докладає архівна служба. "Тільки в цьому році ми підписали 5 міжнародних угод з урядовими і неурядовими організаціями. Так, у лютому була підписана угода з турецькою стороною, з дирекцією архівів, і вже надходять з турецьких архівів документи, які, на жаль, не збереглися в наших архівах", - повідомив він.

Автор ідеї виставки, голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин Ірина Матяш уточнила, що на 20 стендах виставки йдеться про 28 дипломатичних представництв.

"Дипломатія 1917-1924 років — це надзвичайна частина нашої державності. Українські дипломати виїжджали за кордон і не мали можливості повернутися додому, тому що в лютому 1919-го більшовики вибили українські державні органи зі своєї території.

А там, в Європі, вони представляли Україну незалежну, говорили, що існує Україна, яка розділяє два світи — більшовиків і Європу.

У 1924-му, коли вже два роки існував СРСР, діяла остання дипломатична місія в Угорщині, в якій побував Петлюра, і він навіть вважався співробітником дипломатичної місії. У той час ще формально існувала дипломатична місія в Швейцарії, зберігався архів і працював її співробітник Зенон Курас", - розповіла Матяш.

Вона висловила сподівання, що на підставі документів, представлених на виставці, буде надруковано каталог виставки, а також енциклопедичне видання з архівними документами, присвячене місцям пам'яті української дипломатії.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.