У Перемишлі вшанували пам’ять вояків УНР. ФОТО

На українському військовому цвинтарі в Пикуличах відбулися урочисті заходи з вшанування пам’яті вояків УНР, які боролися проти більшовицької загрози та за незалежність України.

Про це повідомляє Польське радіо.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

"У червневу неділю, як щороку, мешканці Перемишля віддали данину пам'яті солдатам і офіцерам Української Народної Республіки, які разом із Польщею боролися проти більшовицької загрози і поклали життя за незалежність. Цьогорічне свято було ювілейним, урочисті заходи відбулися втридцяте", - йдеться у повідомленні.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію і проведення заходу.

Ювілейні святкові заходи, організатором яких виступили Перемишльське відділення Об'єднання українців у Польщі та парафіяни Кафедрального собору УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі, незмінно почалися молитвою у перемишльському храмі.

Водночас, було вирішено не організовувати цьогоріч традиційну ходу вулицями Перемишля на цвинтар у селі Пикуличі, де спочивають тлінні останки українських солдатів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Учасники заходів взяли участь у панахиді, поклали квіти та запалили лампадки під хрестом-символом. На закінчення урочистостей прозвучав Державний Гімн України.

Серед присутніх на заходах у Пикуличах були Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, представники влади Підкарпатського воєводства та Перемишльського повіту, українська громада Перемишля й околиць.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, заходи в Перемишлі є даниною пам'яті інтернованим воякам і старшинам Армії Української Народної Республіки та полоненим воякам Української Галицької Армії.

Воїни українських визвольних змагань, через жахливі побутові умови та епідемію тифу у 1918-1919 роках, померли у таборі біля села Пикуличі, де їх поховали на Українському військовому цвинтарі. У братських могилах спочивають тлінні останки українських патріотів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.