У Перемишлі вшанували пам’ять вояків УНР. ФОТО

На українському військовому цвинтарі в Пикуличах відбулися урочисті заходи з вшанування пам’яті вояків УНР, які боролися проти більшовицької загрози та за незалежність України.

Про це повідомляє Польське радіо.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

"У червневу неділю, як щороку, мешканці Перемишля віддали данину пам'яті солдатам і офіцерам Української Народної Республіки, які разом із Польщею боролися проти більшовицької загрози і поклали життя за незалежність. Цьогорічне свято було ювілейним, урочисті заходи відбулися втридцяте", - йдеться у повідомленні.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію і проведення заходу.

Ювілейні святкові заходи, організатором яких виступили Перемишльське відділення Об'єднання українців у Польщі та парафіяни Кафедрального собору УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі, незмінно почалися молитвою у перемишльському храмі.

Водночас, було вирішено не організовувати цьогоріч традиційну ходу вулицями Перемишля на цвинтар у селі Пикуличі, де спочивають тлінні останки українських солдатів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Учасники заходів взяли участь у панахиді, поклали квіти та запалили лампадки під хрестом-символом. На закінчення урочистостей прозвучав Державний Гімн України.

Серед присутніх на заходах у Пикуличах були Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, представники влади Підкарпатського воєводства та Перемишльського повіту, українська громада Перемишля й околиць.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, заходи в Перемишлі є даниною пам'яті інтернованим воякам і старшинам Армії Української Народної Республіки та полоненим воякам Української Галицької Армії.

Воїни українських визвольних змагань, через жахливі побутові умови та епідемію тифу у 1918-1919 роках, померли у таборі біля села Пикуличі, де їх поховали на Українському військовому цвинтарі. У братських могилах спочивають тлінні останки українських патріотів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.