У Києві відкрилася виставка, присвячена збройним формаціям доби Української Революції. ФОТО

6 грудня у Києві біля Головпошти відкрили виставку, присвячену збройним формаціям доби Української революції «Українське військо: 1917–1921».

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: УІНП

Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили. Сьогодні вони стримують ворога в Донецькій та Луганській областях, а також готові до виконання поставлених завдань скрізь, де в цьому виникне потреба.

Сто років тому значення власного війська для України було надзвичайно важливим, адже молодій державі з перших і до останніх днів існування доводилось боротися з агресією сусідів.

У вирі боротьби формувалося військо Української революції 1917–1921 рр. Воно увібрало в себе національні традиції минулих епох, але при цьому постійно змінювалося, пристосовуючись до викликів сучасності.

Виставка "Українське військо: 1917–1921" розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам'яті і відновлення мілітарних традицій нині.

 
Фото: УІНП

"Виставка переконливо демонструє, що під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо – з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами.

Це спростовує старі та нові тези російської пропаганди, нібито в Україні воювали тільки сільські отамани і якісь банди "петлюрівців". Українське військо зберігало високу боєздатність, про що переконливо свідчить його участь у перманентних бойових діях протягом кількох років", – говорить заступник Голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак.

 
Фото: УІНП

"Символічно, що саме 6 грудня ми відкриваємо виставку "Українське військо: 1917-1921". Адже в цей день ми не тільки відзначаємо День Збройних Сил України, але й ювілей 100-річної давнини – початок легендарного Першого Зимового походу Армії УНР. В ході якого впродовж п'яти місяців українське військо пройшло з боями близько 2,5 тисяч кілометрів, провівши близько 50 успішних боїв.

Тож ця виставка є даниною пам'яті українським героям, які боролися за незалежність України в 1917-1921 років, а також спрямована на вшанування сучасних захисників, які нині відстоюють незалежність і територіальну цілісність України", – зазначає керівник наукового управління Українського інституту національної пам'яті Ярослав Файзулін.

 
Фото: УІНП

До відкриття виставки долучився заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Олександр Терещенко. Він наголосив на важливості дізнаватися історію становлення українського війська без радянського спотворення.

"Радянська пропаганда упродовж 70 років намагалася стерти нашу національну пам'ять, щоби наша історія була пов'язана з радянськими часами, в тому числі Радянською армією. 2014 року Україна й українське військо почали писати нову історію.

Але ми не з'явилися на порожньому місці. У нас є своя історія. І якщо ми її забудемо – нам буде дуже важко її відновлювати й розбудовувати нашу армію.

Вважаю, що Український інститут національної пам'яті робить вагому справу, показуючи історію української армії, яка була сторіччя тому. Дуже важливо це пам'ятати: це зробить нас сильнішими", – переконаний Олександр Терещенко.

 
Фото: УІНП

У свою чергу, співавтор виставки, історик Євген Пінак закликає робити історію доступною загалу, аби вона не залишилася об'єктом уваги виключно науковців.

"Вважаю, що історія має бути доступна кожному. Саме тому важливо, аби вона була не лише у товстих монографіях, а й у простій, зрозумілій формі, як оця виставка.

Я дуже прошу дивитися її, читати, запам'ятовувати і розповідати іншим. Для того, аби це знання історії не залишилося у вузькому колі фахівців, а розійшлося широким загалом людей", – зауважує історик.

 
Фото: УІНП

Виставка "Українське військо: 1917-1921" експонуватиметься протягом місяця.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.