Проспект Жукова: апеляційний суд відкрив провадження за скаргою міськради

Харківська міська рада направила апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування рішення щодо повернення імені Жукова проспекту Григоренка. Апеляційний суд визначив за можливе відкрити провадження.

Про це Суспільному стало відомо з ухвали Другого апеляційного адміністративного суду.

 
Фото суспільне

"Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року по справі № 520/6394/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, Харківської територіальної організації партії "Блок Петра Порошенка "Солідарність", Народного депутата України Білецького А.Є., Політичної партії "Демократична сокира", Харківської обласної організації Всеукраїнське об'єднання "Свобода" до Харківської міської ради, треті особи — Харківська обласна державна адміністрація, Український інститут національної пам'яті — про визнання протиправним та скасування рішення.

Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом 7 днів від дати отримання копії ухвали", — сказано в ухвалі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.