АНОНС: Вечір спогадів "Іловайськ. 5 років потому"

У Києві відбудеться вечір спогадів про Іловайськ від волонтерів і військових.

ро це повідомляє Національний музей Революції Гідності.

 

Слово Іловайськ у масовий ужиток українців увійшло, коли набуло сумного значення. Це місце найбільших живих втрат України в сучасній війні. До Іловайської трагедії Збройні сили звільняли місто за містом, а після – ось уже п'ять років їхні дії зосереджені на утриманні територій.

Наступ української армії спинило вторгнення частин і техніки Російської Федерації. День незалежності 2014 року Україна зустріла звісткою про масштабне оточення своїх військових підрозділів.

В такому становищі командування поклалося на домовленість із ворожою стороною про те, що всі наші військовослужбовці покинуть місце дислокації. Попри те, колони українців, що рухалися "зелений коридором", нещадно розстріляні.

Число полонених, поранених і вбитих, не рахуючи цивільне неселення, перевищило тисячу осіб. Окремою графою містяться військові, досі зниклі безвісти.

Спогадами ділитимуться:

Влад Сорд – учасник ілловайських подій, поет, співзасновник видавництва "Дім химер";

Анна Гвоздяр – волонтерка в київському шпиталі з початку війни;

Денис Антіпов – учасник бойових дій, філолог, науковець, громадський діяч;

Яна Зінкевич – засновниця батальйону "Госпітальєри", волонтерка, новообрана депутатка Верховної ради.

Модеруватиме Сергій Позивайло.

Час: 28 серпня, середа, 18:30

Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану , майдан Незалежності, 2, другий поверх Будинку профспілок.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.