У Києві відкрили виставку артефактів до 5-річчя звільнення міст сходу України. ФОТО

До 5-ої річниці звільнення міст Донецької та Луганської областей у Києві відкрили виставку, на якій показали переможні українські прапори, що були підняті над визволеними Краматорськом, Маріуполем та Щастям, а також унікальні речі, пов’язані із загиблими героями в російсько-українській війні.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: УІНП

У презентації проєкту взяли участь родини загиблих, учасники подій та представники органів влади.

Перший заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак наголосила:

«Усе суспільство має пам’ятати, що війна буде тривати рівно доти, доки буде жити останній українець, який буде готовий віддати життя за свою землю.

І саме такі виставки мають нагадувати нам про те, що десь там іде війна і хтось саме в цю хвилину віддає своє життя за те, щоб ми жили тут спокійно. Ми своє повернемо і хай ніхто в цьому не сумнівається».

 
Фото: УІНП

П’ять років війни. П’ять років боротьби нашого народу проти російської агресії на Сході України. У ці дні влітку 2014 року за населені пункти Луганської та Донецької областей тривала запекла боротьба. У боях українські воїни віддавали свої життя, але здобували перемогу – звільняли рідні міста.

Ветеран російсько-української війни, кавалер Ордену «За мужність» ІІІ ступеню, заступник Міністра у справах ветеранів України Олександр Терещенко сказав:

«Війна змінила мене не лише фізично, вона повністю перевернула мій світогляд, моє відношення до незалежності. Ніколи не забуду, коли сидячи на броні БТР під блакитно-жовтим прапором, їдемо через село, яке на передовій, і бабусі виходять та хрестять нас. У такі миті ти розумієш, що для цих жителів немає іншого захисту. Їм ні на кого розраховувати, окрім як на нас».

 
Фото: УІНП

Організатори виставки: Національний музей історії України у Другій світовій війні та Український інститут національної пам’яті.

 
Фото: УІНП

На виставці представлено 42 фотографії, які розповідають про хронологію подій визволення Маріуполя, Слов’янська, Краматорська, Сєвєродонецька, Лисичанська і ще десятка населених пунктів.

 
Фото: УІНП

Про долі учасників боїв розповідають артефакти. Це 16 персональних комплексів, зокрема – загиблих захисників рідної землі Героя України Сергія Кульчицького, Богдана Вовненка, Степана Чубенка, Оганеса Петросяна та Романа Власюка.

 
Фото: УІНП

Чотири предмети живопису графічної серії «Чорний календар», авторами яких стали художники свідки окупації Краматорська Сергій Друзяка та Сергій Литвинов, – це свідчення факту, що навіть страхіття війни можуть стати поштовхом до творення мистецтва. Обидва мистці на власні очі пересвідчилися, що приніс із собою «русскій мір». Із їхніх спогадів:

«Захоплення державних установ, СБУ… Озброєні таргани розповзлися містом. Удома паралізована мати, у Друзяки – теж лежача. Обстріли відбуваються цілодобово. Костюмовані патрулі – російські «командировочные» – снують усюди. Відбуваються вибіркові арешти, перевірки паспортів.

Більшість місцевої влади лягла під “колорадів”. Страх оселився в місті. Сепаратисти під кайфом віджимають власність. “Русскій мір” ощетинився кулеметними точками по усьому місту. Скелети згорілих автобусів і тролейбусів розкидані Краматорськом. Будь проклятий “русскій мір”».

 
Фото: УІНП

Частину представлених на виставці матеріалів, зібрану працівниками музею нещодавно під час відрядження до Донецької та Луганської областей, широкий загал побачить вперше.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.