У Харкові «Нацкорпус» «повісив» депутатів, які голосували за проспект Жукова

На площі Конституції в Харкові 1 липня відбулась акція-перфоманс проти повернення проспекту Петра Григоренка імені маршала Георгія Жукова.

Як повідомляє кореспондентка Громадського, акцію організував «Національний корпус».

 
Фото: Марія ВовкГромадське

Так, протестувальники встановили шибениці, на яких повісили опудала, що зображують депутатів Харківської міськради, які голосували за рішення повернути проспекту Григоренка попередню назву.

За словами представника «Нацкорпусу» Михайла Коваленка, акція буде продовжена. «Серед повішених будуть корупціонери і реваншисти», — заявив Коваленко.

На акції протесту зібралось близько півсотні людей.

На питання, чому «Нацкорпус» вирішив провести саме таку акцію з шибеницями, Коваленко відповів, що таким чином вони хотіли провести «процедуру люстрації корупційним чиновникам» та привернути увагу міських чиновників, що питання незаконного перейменування проспекту все ще обурює харків’ян.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.