У Харкові повалили погруддя Жукова. ФОТО. ВІДЕО

У Харкові учасники акцій «Можемо повторити» та «Стоп, реванш» звалили пам'ятник радянському маршалу Георгію Жукову.

Посиляючись на відео та фото оприлюднені у соцмережах, про повідомлояє The Бабель.

 
Фото: InfoResist

Погруддя повалили на знак протесту проти перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект маршала Жукова. При цьому протестувальники скандували «Слава Україні!», «Україна!».

До цього моменту між спецназом поліції і активістами сталися сутички. Поліція намагалася розігнати їх із застосуванням спецзасобів.

Нагадуємо, що 9 травня міський голова Харкова Геннадій Кернес закликав підписати петицію за повернення імені радянського маршала Жукова одному з проспектів міста.

Через це рішення голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович пригрозив Кернесу судом.

17 травня активісти «Національного корпусу» у Харкові принесли опудало «Маршал-м?ясник» під будівлю мерії.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.