АНОНС: нагородження журналістів за тексти про Українську революцію

У Києві відзначать переможців конкурсу "Українська революція з першоджерел".

Конкурс організовано знімальною групою фільму "Українська революція", благодійним фондом "Героїка" за участі Спілки офіцерів України та Кінного полку Чорних Запорожців.

Серед номінантів на грошові премії та цінні призи: Ярослав Тинченко (Київ), Дмитро Рогожин (м. Севастополь), Ігор Лосєв (м. Севастополь), Дмитро Калинчук (м. Київ), Володимир Борисов (м. Деражня Хмельницької обл.), Ярослав Файзулін (м. Київ), Ігор Сюндюков (м. Київ), Сергій Грабовський (м. Київ), Ганна Коваленко (м. Боярка Київської обл.), Олеся Ісаюк (м. Львів).

Церемонія нагородження відбудеться 11 січня 2014 року в Києві, у приміщенні Музею Української Революції 1917-1921 років (вул. Володимирська, 57). Початок о 12:00.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.