Спецпроект

До харківського музею залізниці їде раритетний тепловоз. ФОТО

Раритетний магістральний тепловоз серії ТЭ10 «Харків», який довгий час прикрашав Лубенський центр професійної освіти, відправлять до харківського музею історії розвитку залізничного транспорту.

Про це пише kolo.poltava.ua

Раритетний магістральний тепловоз серії ТЭ10 "Харків" розібрали та перевезли на автомобільних трейлерах з техшколи на залізничну станцію "Лубни". Звідки транспортували в локомотивне депо Гребінки, де його підготують  для Харківського музею. Цей  тепловоз створений у 1961 році, списаний - у 1981.

 

За кілька місяців з Полтавщини до Харкова перевезуть ще одну унікальну машину. Паровозу "Фелікс Дзержинський"  трохи менше ста років. 1939 року він завоював перше місце  на Міжнародній виставці у Парижі.

 
Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.