Визначено переможців студентських робіт про визвольний рух

У Києві підбили підсумки конкурсу наукових робіт серед студентів на тему "Український визвольний рух 1920-1950-х років".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Преміями відзначили трьох молодих науковців, ще п’ятеро отримали спеціальні відзнаки журі. Заголом на конкурс надійшло 37 робіт із різних регіонів України.

Найвище журі оцінили роботу студента Києво-Могилянської академії Ігоря Бігуна, який дослідив співпрацю Івана Багряного з ОУН(м) і ОУН(б) під час Другої світової війни.

Друге та третє місця отримали відповідно студент Національного університету "Острозька академія" Андрій Сухих з роботою "Участь ОУН (б) та ОУН (м) в організації місцевих органів влади на Новоград-Волинщині у липні — вересні 1941 р." та студент Тернопільського національного педагогічного університету Сергій Гуменний за роботу "Втеча з "комуністичного раю": селянські переходи радянсько-польського кордону на початку 1930-х років".

Як відзначили організатори, цього року суттєво зросла не тільки кількість поданих на конкурс робіт, але й їхня якість. Тому кожен член конкурсної комісії відзначив своєю особистою відзнакою ще по одному учаснику:

- студент Прикарпатського національного університету Василь Бельмега — нагороджений відзнакою д.і.н. Івана Патриляка за роботу "Бій УПА з енкаведистами під присілком Сеньківським 11 лютого 1945 року";

- студент Національного університету "Юридична академія імені Ярослава Мудрого" (м. Харків) Владислав Сапа — нагороджений відзнакою к.і.н. Володимира В’ятровича за роботу "Боротьба радянських сил із підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році";

- студент Київського національного університету Григорій Рій — нагороджений відзнакою к.і.н. Володимира Панченка за роботу "Соціально-політичний портрет членів Українського державного правління";

- студентка Житомирського державного університету Ганна Любчак — нагороджена відзнакою к.і.н. Олега Репана за роботу "Форми і методи спротиву населення Житомирщини більшовицькій політиці колективізації (кінець 1920-х — 1930-і роки)";

- студент Київського національного університету Ярослав Переходько — нагороджений відзнакою директора Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого за роботу "УПА крізь призму особистості: курінний "Недоля"".

Члени журі зауважили, що при оцінюванні найбільше уваги звертали на вміння автора обрати  цікаву та оригінальну тему, а також його здатність до власних висновків.

Для учасників конкурсу у Києві також відбувся науковий семінар, на якому студенти прослухали доповіді та мали нагоду продискувати з членами журі — істориками к.і.н. Володимиром В’ятровичем (НаУКМА), д.і.н. Іваном Патриляком (КНУ ім. Т.Шевченка), к.і.н. Володимиром Панченком та к.і.н. Олегом Репаном (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара).

Організатори конкурсу: Інститут суспільних досліджень, Центр досліджень визвольного руху, Центр історії державотворення України ХХ століття НаУКМА та Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Дивіться також інші матеріали за темою "Конкурси"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.